Колекція етнографічних рисунків

Каєтан Вінцент Келісінський створив численні офорти та малюнки, присвячені фольклору, життю польських сіл та містечок, історичним пам’яткам та пейзажам. Він один із перших створив екслібриси на польських землях. У мандрівках різними місцевостями збирав графічні матеріали для видань «Польські старожитності» та «Народні костюми». У 1855 р. познанський видавець Ян Константій Жупанський опублікував «Альбом Келесінського», де зібрав розрізнені роботи художника. Графічні роботи, малюнки, альбоми для малюнків та листування Келісінського зберігалися в Бібліотеці Курніка Польської академії наук, а також у національних музеях (Краків, Познань, Варшава) та відомих бібліотеках (Ягеллонський університет, Оссолінеум, Варшавський університет). На передньому плані рисунка зображено жінку у традиційному міському вбранні XVIII–XIX століття. Імовірно, представниця заможного міщанства того часу, можливо – вдова або шанована жінка середнього віку. Вона стоїть у прямій позі, впевнено, права зігнута в лікті рука тримає акуратно складену хустку, плащ або накидку, інша покладена у кишеню жакета. На голові пов’язана хустка, що повністю закриває волосся і шию – характерна риса заміжніх жінок або представниць релігійних громад. Поверх хустки одягнуто широкополий капелюх із низькою тулією та прямими крисами. Її верхній одяг це жакет або коцюбей (вид корсажа), щільно застібнутий на ґудзики, який має декоративний виріз та борти, вірогідно з оздобленням. Під жакетом – довга сукня, що доходить до щиколоток. Видно два шари одягу – верхній одяг (жакет та спідниця) і нижній (світліша нижня спідниця або сорочка). Жінка взута в туфлі або черевики на низькому каблуці. Одяг щільний, відповідний до міжсезоння чи холодної пори, можна схарактеризувати як багатий та вишуканий. На тлі видно архітектурну споруду з вежею, можливо, це собор, церква або ж ратуша та міські будівлі й укріплені мури. Пейзаж формують пагорби та декілька дерев. Варто відзначити, що костюм та деталі одягу зображені художником досить ретельно з увагою до деталей, обличчя ж показано нейтрально без виражених емоцій, погляд жінки відкритий та прямий. Зображення таких костюмів у живописі й графіці допомагає дослідникам реконструювати історію побуту і творчо інтерпретувати культурні традиції. Оскільки рисунок якісно відображає і передає деталі та особливості народного одягу певного регіону, він має виражену етнографічну та історико-культурну цінність. Художня значущість полягає у точності та детальності відтворення народного строю, завдяки чому постає вагомим джерелом для дослідження і вивчення традиційної культури. В естетичному аспекті маємо справу із прикладом реалістичного рисунка з особливим акцентом на документальності твору.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького