Колекція етнографічних рисунків

Каєтан Вінцент Келісінський створив численні офорти та малюнки, присвячені фольклору, життю польських сіл та містечок, історичним пам’яткам та пейзажам. Він один із перших створив екслібриси на польських землях. У мандрівках різними місцевостями збирав графічні матеріали для видань «Польські старожитності» та «Народні костюми». У 1855 р. познанський видавець Ян Константій Жупанський опублікував «Альбом Келесінського», де зібрав розрізнені роботи художника. Графічні роботи, малюнки, альбоми для малюнків та листування Келісінського зберігалися в Бібліотеці Курніка Польської академії наук, а також у національних музеях (Краків, Познань, Варшава) та відомих бібліотеках (Ягеллонський університет, Оссолінеум, Варшавський університет). На рисунку представлено зображення сцени життя тогочасних селян або міщан. З-поміж людської юрби, чітко можна виокремити дев’ять людей, більшість із яких зливається у загальній масі. Судячи із сюжету зображення тут відбувається народне гуляння, ймовірно, з елементами танцю окремих персонажів. У центрі рисунка показана молода жінка або дівчина, постать якої єдина зі всіх повністю видима для глядача. Вона стоїть навшпиньках, взута у туфлі або легкі черевики, руки піднято вище голови й схоже, що поправляє або ж підтримує високий головний убір у формі шолома. Одягнена в короткий приталений жакет та довгу майже до землі спідницю, прикрашену, вірогідно, крупними квітковими малюнками. Праворуч від неї чоловік у брилі та довгому каптані грає на скрипці. Поруч стоїть жінка в такому ж головному уборі у формі шолома й однією рукою вимушена його тримати. Між чоловіком скрипалем і жінкою є дитина хлопчик, який підняв руки та вочевидь танцює. Скрипаль в процесі гри схилив голову й цілком вірогідно дивиться на жінку, погляди ж цієї жінки та хлопчика напевне спрямовані на нього. Зліва від постаті центральної жінки видніються обличчя чотирьох людей, три жіночі та чоловіче. Ця група осіб більш щільно зображена, тому персоналізовані деталі одягу та силуету складно виокремити. Попереду стоїть чоловік, який грає на струнному інструменті, вірогідно, віолончелі, у правій руці тримає смичок, на голові одягнена смушева шапка із високим верхом. Двоє із жінок цієї групи, вочевидь, беруть участь у розмові із кимось хто залишився поза межами рисунка, погляди обох жінок спрямовані в напрямку цього відсутнього на зображенні персонажа. Складається враження, що вони вкрай здивовані, адже обоє показані з відкритим ротом і схематично означена міміка демонструє вираз глибокого подиву та уваги. За віолончелістом частково видніється ще одне жіноче обличчя, всі ці жінки мають на голові чепці або очіпки, взуті в чоботи. Таким чином, показана сцена народного життя, може бути, наприклад, якимось святом або ярмарком, коли музиканти забавляють учасників, а всі інші зайняті участю в торгівлі, розвагах та спілкуванні. Зображені люди не мають якогось фону, лише узагальнено означена площина земляної поверхні де розміщені персонажі. Вочевидь, намір автора полягав у передачі настрою народного гуляння, індивідуальні риси та деталі вбрання тут відсутні. Рисунок виконаний досить схематично, персонажі показані чітко й виразно, але без вираженої деталізації. Попри те, що зображення не переобтяжене деталями та типізоване, із представлених героїв майже кожен має виражену емоцію. Тут й зацікавлені грою скрипаля погляди жінки та хлопчика праворуч нього і яскраво виражена емоційна забарвленість комунікації двох жінок ліворуч віолончеліста. Музиканти вірогідно поглинуті грою на інструментах, їх вирази спокійні. Щодо характеру центральної постаті, вона виглядає дещо скутою та, ймовірно, схвильованою. Можливо дівчина готується вступити в танок, про що свідчить жест рук до головного убору як і в жінки поруч скрипаля. Художня значущість полягає у відтворенні сцени народного життя, завдяки чому постає вагомим джерелом для дослідження і вивчення традиційної культури.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького