Каєтан Вінцент Келісінський створив численні офорти та малюнки, присвячені фольклору, життю польських сіл та містечок, історичним пам’яткам та пейзажам. Він один із перших створив екслібриси на польських землях. У мандрівках різними місцевостями збирав графічні матеріали для видань «Польські старожитності» та «Народні костюми». У 1855 р. познанський видавець Ян Константій Жупанський опублікував «Альбом Келесінського», де зібрав розрізнені роботи художника. Графічні роботи, малюнки, альбоми для малюнків та листування Келісінського зберігалися в Бібліотеці Курніка Польської академії наук, а також у національних музеях (Краків, Познань, Варшава) та відомих бібліотеках (Ягеллонський університет, Оссолінеум, Варшавський університет). На рисунку зображено чоловіка та жінку молодого або середнього віку поруч один до одного. Фігури стоять прямо у напрямку глядача. Чоловік одягнений у високу шапку із прикріпленою гілочкою та довге пальто чи каптан і вузькі штани, підперезаний поверх широким поясом, взутий у постоли або ж легкі черевики. У лівій руці на рівні поясу тримає букет квітів чи гілок дерева, у правій опущеній долу руці має щось на зразок нагайки або канчука. Голову повернув у напрямку жінки та погляд, очевидно, спрямований на неї. Жінка вбрана у жакет та довгу спідницю до підлоги, взута у легкі туфлі, на голові вінок із рослин або квітів із вплетеними стрічками, на плечі накинута хустка. У зігнутих у ліктях руках піднятих на рівень грудей також тримає якусь гілочку. Голови повернута у сторону чоловіка та погляд спрямований на нього. Зображена пара одягнена в традиційний одяг селян ХІХ ст., це може бути подружжя, яке бере участь в обрядовому дійстві. Про це свідчить святковий характер одягу, прикраса головного убору чоловіка та вінок жінки, а також атрибути, які герої тримають в руках. Вираз обличчя в обох спокійний, чоловік злегка усміхнений. Фон у зображення відсутній, тонкою лінією просто означена поверхня на якій стоять люди. Автор акцентував на персонажах, яких, вочевидь, слід розглядати як узагальнені образи без яскраво вираженої індивідуалізації. Художня значущість полягає у точності та детальності відтворення народного строю, завдяки чому постає вагомим джерелом для дослідження і вивчення традиційної культури. В естетичному аспекті маємо справу із прикладом реалістичного рисунка з особливим акцентом на документальності твору.