Ескіз є вільною інтерпретацією фантастично сюжету: у нічну пору доби четверо персонажів здійснюють переліт на предметі на кшталт килима. Тлом центральної частини композиції є зоряне небо зі стилізовано позначеними астральними об’єктами та супутниками – штучними та природними (молодий Місяць, що росте). Сучасний одяг персонажів (для 1980-х рр.), двоє чоловіків (один з них сидить між двома жінками, інший стоїть), відверто еротизоване вбрання жінок з неприйнятною для соціальних норм того часу довжиною спідниць та ракурси подачі підсилюють виразну двозначність сюжету. Також викликає питання фігура чоловіка, який стоїть крайнім з правого боку, спиною до глядача, обличчям до стилізовано зображеної планети Сатурн. Ця постать чи то розкриває одяг, чи то знімає (одягає?) плащ нехарактерним для побутового контексту жестом і радше відсилає до перформативних практик, що Феофраст позначав, як поведінку чоловіка, який «здирає плащ свій та показує свою стать». Або ж це до певної міри алюзія на текст Олександра Галича «Королева материка» (1971 р.). Усі персонажі розміщені на летючому килимі, що, всупереч типовим образам східного текстильного виробу, радше нагадує модерністичні асиметричні роботи Александра Колдера чи Рея Комаї. Поруч з цією групою людей – осідланий кінь, який швидко летить (характерним чином розвівається грива), його голова прикрашена фалерою, вуздечка та збруя оздоблені декором круглої форми.