Назад

Пляж

Василь Польовий

  • Пляж 2
  • Пляж 3
Основна інформація
ID
Ж-7009
Автор
Василь Польовий
Назва
Пляж
Дата створення
1965
Культура
Українське мистецтво радянського періоду
Техніка
авторська техніка
Матеріал
картон
Розміри (висота x ширина, см)
110 x 120
Інформація про автора
Автор
Василь Польовий
Роки життя
р.н.1936
Країна
СРСР, США
Біографія
Василь Польовий – український художник, живописець та графік, який належить до провідних авторів неформального мистецтва часу СРСР. Народився 22 квітня 1936 року у Кривому Розі. Батько художника Петро Родіонович Польовий працював інженером, мати Олександра Павлівна була вчителькою математики. З початком бойових дій 22.06.1941 року на території СРСР родину Польових скерували в евакуацію до Свердловської області (РРФСР). Тут майбутній художник навчався у школі, а після завершення навчання 1954 року вступив до художнього училища у Єльці. Проте митець перевівся спочатку до Таврійського художнього училища (Ленінград, РРФСР), а згодом до Ленінградського вищого художньо-промислового училища імені В. І. Мухіної. Після завершення навчання переїхав у Москву, де разом з дружиною, мисткинею Юлією Подоговою, працював на художньому комбінаті. Переважно займався монументально-декоративним оформленням інтер’єрів та екстер’єрів громадських споруд та державних установ. Паралельно перебував у середовищі неформальних авторів Москви та Ленінграда, зокрема художників Дмитра Краснопєвцева, Анатолія Звєрєва, Михайла Шемякіна, Олега Целкова, Едуарда Штейнберга, Володимира Стерлігова, групою «ліанозівців», письменників Сергія Довлатова, Юрія Мамлєєва, Владлена Гаврільчіка. Брав участь у неофіційних виставках, зокрема у ФРН, Франції, Італії, ЧССР. 1965 року, під час поїздки до брата, дослідника та винахідника Рената Польового, створив великий цикл тематичних творів, пов’язаних з Україною. Частина з них експонувалась у Москві. Згодом вступив до Спілки художників СРСР. 1972 року переїхав до Львова, де працював над монументальними та станковими творами. У цей період спілкувався з представниками локального художнього середовища, зокрема Валерієм Шаленком, Михайлом Штейнбергом, Юрієм Соколовим, Охрімом Кравченком, Марґіт та Романом Сельськими, Анатолієм Сємагіним, мистецтвознавцями Григорієм Островським та Дмитром Шелестом, літератором Ігорем Клехом. 1976 року у Львові Василя Польового виключили зі Спілки художників, що фактично унеможливило професійну діяльність. Відтак мистець прийняв рішення емігрувати з СРСР до США, де й нині проживає і творить у м. Ґрінвілл (Південна Кароліна).
Опис роботи
Цю роботу автор створив у 1960-х роках. Це один із найпродуктивніших періодів творчості Василя Польового, під час якого він знайшов особливий підхід до техніки виконання та розроблення сюжету. У ньому поєднано побутові спостереження, символічно-алегоричні, а частково й сюрреалістичні інтонації в розкритті ідеї. У цьому творі композиція розвивається навколо групи людей, які відпочивають на пляжі, ймовірно морському. На передньому плані, на дещо кам’янистому березі (ймовірно, кавказькому), сидять двоє чоловіків. Поруч одна жінка лежить на боці, а інша обернута у три чверті, її голова зображена в профіль. Чоловік зліва повернув голову вбік і дивиться на трьох осіб, які стоять, – молодого чоловіка й жінку, яку чоловік обіймає за талію (обоє обернуті спиною до глядача й обличчями до стилізованих морських хвиль), та чоловіка середнього віку, який стоїть на певній віддалі. Специфічний підхід до трактування світла на постатях та зображення позицій тіл персонажів створює враження певної штучності; відстані між групами людей не зовсім відповідають уявленням про прийнятні соціальні дистанції у публічному просторі 1960-х років. Особливості дизайну білизни, як чоловічих, так і жіночих персонажів, зокрема бікіні, не є характерними для часу створення роботи. У поєднанні з фактичною відсутністю чіткої лінії горизонту та зображення простору з двох точок зору (нормальної та різко завищеної), варте уваги використання символічної форми морської мушлі (можливо, мурекса), яка фактично знаходиться у верхній частині композиції, а її розмір у десятки разів більший за реальний. У сукупності це є свідченням того, що автор зображує спогад-асоціацію, котру викликають звукові ефекти при піднесенні мушлі до вушної раковини та мають означення «шум моря». Відтак, мова йде про образи, які у зв’язку із віддаленістю подій переходять у категорію нечітких, більш асоціативних і радше є відгомоном реальної події. Такій інтерпретації сприяє м’який та легкий колорит, відсутність активних барв, властивих реальному пейзажу за умови яскравого сонячного світла, яке місцями присутнє у композиції («сонячні плями» на голові чоловіка, який сидить зліва, та на тілі жінки, що сидить поруч нього).
Правове регулювання
Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького