Св. Марко

Картина зі збірки ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького є художньою інтерпретацією образу св. Марка – одного з чотирьох євангелістів, учня апостола Петра. Марка вважають засновником Олександрійської церкви, яка стала одним із найбільш важливих єпископських престолів. Святого шанують як покровителя Венеції, куди 829 року з Олександрії були вивезені його мощі, для яких споруджено Базиліку св. Марка. В іконографічній традиції, яка атрибутувала євангелістам елементи, запозичені з видіння святого Іоанна Богослова (Об’явл. 4,7), Марко зображається з левом – символом могутності й царської гідності Христа (Об’явл. 5,5). Особливістю полотна «Св. Марко» є одухотвореність образу, утвердження торжества духу над плоттю, експресивність письма, глибокий драматизм. Привертає увагу активна робота з простором, постання форм наче з нескінченного виру Всесвіту. Характерними для роботи є пластична «розімкненість» і контраст діагоналей: «пасивної», на якій розташовано відхилену вглиб постать євангеліста, та «активної», виокресленої розгорнутим сувоєм і рукою з пером. Набутками П. А. Новеллі є експресивне, однак м’яке письмо, і цілісний, наче сповнений внутрішнім сяйвом, золотаво-вохристий колорит. Виконання композиції широким, пастозним, ніби етюдним мазком спонукає до припущення, що вона слугувала підготовчим матеріалом фрагмента більшого монументального твору.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького