Жінка з Лятіни, що у провінції Терра ді Ляворо в Неаполітанському королівстві
Бартоломео Пінеллі
Основна інформація
- ID
- Г-IV-1702
- Автор
- Бартоломео Пінеллі
- Назва
- Жінка з Лятіни, що у провінції Терра ді Ляворо в Неаполітанському королівстві
- Назва мовою оригіналу
- Donna di Latina, della Provincia di Terra di Lavoro nel Regno di Napoli
- Дата створення
- 1816
- Країна
- Франція
- Техніка
- офорт акварель
- Матеріал
- папір
- Розміри
- 10 x 16 см (висота x ширина)
Додатково
- Вид
- графіка
- Жанр
- побутовий
- Провенанс
- З колекції Фаїни Таращанської (Львів), 1966 р.
Інформація про автора
Опис роботи
Композиція відома у варіанті 1816 року, поміщеному в альбом під назвою Raccolta di Cinquanta Costumi li più interessanti delle città, terre e paesi in provincie diverse del Regno di Napoli («Зібрання п’ятдесяти найцікавіших живописних костюмів з міст, місцевостей та сіл різних провінцій Неаполітанського королівства»), виданого в Римі у 1817 році Джованні Скуделларі. Жінка з кошиком через плече та ціпком у руці вступила на перевал у високогір’ї Апеннін і крокує далі, де на обрію розкривається вершина. На ній традиційне вбрання горянки: довга червона спідниця, синій жакет, фартух, підперезаний вздовж талії – щось на зразок запаски, на голові перев’язана хустка з довгими стрічками. Мандрівницю супроводжує білий пес. У назві автор вказує місцевість Latina. Вірогідно, йдеться про село Lotino, що заховалося в глибині гір на межі провінції Терра ді Ляворо. Зараз такої провінції не існує: вона була розділена між Лаціо та Кампанією після створення королівства Італії (1861). У колористиці автор використовує яскраві фарби (одяг людей) та приглушені тони при трактуванні кущів та дальнього плану.
Надписи та символи
Внизу справа підпис автора – Pinelli fe [fecit], та дата – 1816. У центрі на відбитку під зображенням – назва твору Donna di Latina, della Provincia di Terra di Lavoro nel Regno di Napoli. Вгорі справа на відбитку над зображенням – № (нерозбірливо).
Правове регулювання
Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького