Етюд чоловіка у тюрбані

Крістіан Дітріх

Основна інформація

ID: Ж-2337
Автор: Крістіан Дітріх
Назва: Етюд чоловіка у тюрбані
Дата створення: XVIII ст.
Техніка: олійний живопис
Матеріал: дерево олія
Розміри: 29.3 x 21 см (висота x ширина)

Додатково

Вид: живопис
Жанр: портретний
Сюжет: Портрет
Провенанс: Збірка Любомирських
Експозиція: Палац Потоцьких

Інформація про автора

Автор: Крістіан Дітріх
Автор мовою оригіналу: Christian Wilhelm Ernst Dietrich
Роки життя: 1712–1774
Країна: Німеччина (?)
Біографія: Крістіан Вільгельм Ернст Дітріх (1712–1774) – німецький живописець і гравер. Народився у Веймарі, Тюрингія, у родині придворного художника Йоганна Георга Дітріха. Його матір’ю була Йоганна Доротея Дітріх, дочка придворного художника Йоганна Ернста Ренча. Художниками також були сестра Дітріха – Марія Доротея Вагнер, та його племінник – Йоганн Георг Вагнер. Крістіан Вільгельм Дітріх вчився живопису у свого батька, який був мініатюристом при герцогському дворі. Для продовження навчання Дітріха відправили до Дрездена, столиці Саксонії, де він навчався у живописця та гравера Йоганна Александра Тіле. У вісімнадцять років Дітріх зумів за дві години написати картину, яка настільки вразила курфюрста саксонського Августа Сильного, що він доручив своєму міністру графу Брюлю подбати про його подальше навчання. Відомо, що з 1734 року Дітріх був у Нідерландах, а в 1741 році його призначили придворним художником саксонського курфюрста Августа III. Наступна поїздка до Італії у 1743 році, під час якої Дітріх підписував свої роботи «Дітричі» (Dietericij), не мала суттєвого впливу на його творчість. Спочатку він обмежувався наслідуванням знаменитих італійських і голландських художників, як-от Рафаель Санті, Рембрандт, Сальватор Роза, Адріан ван Остаде, Корнеліс ван Пуленбург, Ніколас Берхем. Технічно його картини були настільки схожі на оригінали, що їх продавали, наприклад, як твори Рембрандта. Переважно Дітріх зображав історичні чи біблійні сюжети: це пейзажі та натюрморти, рідше сцени побутового жанру. Проте митець майже ніколи не писав портрети. На думку сучасників, Дітріху не вистачало незалежного художнього духу, і його талант мав технічний характер. Однак багато хто високо оцінював його пейзажні офорти, а Йоганн Йоахім Вінкельманн навіть назвав Дітріха «Рафаелем усіх часів у пейзажах». У Дрезденській галереї старих майстрів зберігаються п’ятдесят чотири картини Дітріха. Його графічні твори відображають зростання інтересу до мистецтва офорта в Німеччині того часу і водночас свідчать про легкість і артистизм робіт художника. У 1810 році в Лейпцигу було опубліковане зібрання малюнків, етюдів та ескізів Дітріха. Збереглося близько ста вісімдесяти друкованих графічних аркушів, що характеризуються віртуозністю техніки та різноманітністю мотивів. Графічна творчість Дітріха охоплює теми зі Старого та Нового Заповітів, міфологічні сюжети, алегорії, а також пейзажі, сільські сцени, пасторалі, зображення тварин, герби, віньєтки, книжкові ініціали та жанрові зображення. Основну увагу Дітріх приділяв пейзажному жанру, орієнтувався на творчість улюблених голландських майстрів XVII століття. Твори Крістіана Вільгельма Дітріха були відомі у багатьох країнах Європи. Його обрали почесним членом академій Аугсбурга, Болоньї та Копенгагена. У 1764 році він був призначений директором школи живопису Майсенської порцелянової мануфактури. У 1765 році став професором Дрезденської академії образотворчих мистецтв. Художника також призначили інспектором Дрезденської картинної галереї.

Опис роботи

Хоч Дітріх і створював найрізноманітніші картини, насамперед він відомий наслідуванням майстрів XVII століття. На даному полотні представлено портрет руки майстра. На світло-коричневому овальному фоні – поясне зображення літнього чоловіка майже у профіль, голова його повернута у 34 до глядача. На голові – світлий тюрбан з чорними перами та намистинами. Портретований вбраний у темно-синій східний халат та світло-коричневий шалик, що підкреслює відтінок його бороди. В очах чоловіка прослідковується мудрість, втома, відчуженість. Сам погляд оминає глядача, він спрямований поперед себе. Загальна колірна палітра теплих коричневих відтінків. Починаючи з кінця XVII століття, європейці полюбляли носити східний одяг у приватному житті. Інспіровані сатиричними фантазійними оповідями, п’єсами, екзотичними подорожами та картинами художників, які багато подорожували, тогочасні декорації та мода для приватної сфери набули східних тенденцій.

Правове регулювання

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького