Венеційська живописна школа сформувалася з одного боку під впливом жорстких візантійських канонів, а з іншого – під впливом італійських шкіл, передусім Римської й Тосканської. Характерним для Венеційської школи стала перевага і домінування кольору над формою. Саме у сімдесятих роках XV ст. венеційські художники почали опановувати нову техніку олійного живопису на дереві, згодом на полотні. У Венеції така техніка розповсюдилася дуже швидко з огляду на стійкість олійних фарб (порівняно з темперою) в умовах постійної вологості. Одним із перших писати олійними фарбами почав Джованні Белліні (1430–1516) – засновник Венеційської школи живопису. Тло картини зелене, з золотистим тваринно-рослинним орнаментом. Твір є погрудним портретом молодого чоловіка, який зображений фронтально, з обличчям, оберненим у 3/4 вправо. Безвусий юнак з хвилястим темним волоссям змальований у темно-червоному береті з брошкою зліва та шлейфом, що спадає на спину. Його одяг розшитий золотом та коштовним камінням, облямований хутром. На грудях зображений золотий ланцюг. На праве плече закинутий темний плащ. У лівій руці портретований тримає книгу.