Погруддя жінки

Позначене майже імпресіоністичною свободою моделювання форм, майстерним використанням світлоносності алебастру, внутрішньою динамікою скульптурних об’ємів і відлуннями рокайльної вишуканості, «Погруддя жінки» зі збірки ЛНГМ атрибутовано авторству невідомого львівського скульптора середини ХІХ ст. Особливістю твору є синтез скульптурності та живописності, виявлений у вібруючій фактурі та аструктурному силуеті, що наче тане у світлі й повітрі. У роботі помітне замилування автора «речевістю» світу – легкими локонами в’юнкого густого волосся, м’якими бганками тканин, рясним витонченим мереживом на декольте та капелюсі «шуте» за модою 1840-х рр. Художньої привабливості погруддю надає вміле моделювання чарівного жіночого обличчя, наче осяяного м’яким літнім світлом, з імпресіоністичним миттєвим виразом, позбавленого виразних індивідуальних ознак. За відображеним жіночим типом, характером формотворення, вільною, майже імпресіоністичною технікою, незвичною для тодішніх мистецьких традицій, погруддя перегукується зі станковими композиціями відомого львівського скульптора Казімєжа Вітольда Островського (1848–1880) «Полонез», «Стрілець і Світезянка», «Галька і Йонтек» (бл. 1880; ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького).

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького