Розп’яття (ангели збирають кров)

Розп’яття Христове – страта Ісуса через розп’яття на Хресті, епізод, що завершує Страсті Христові та передує похованню і Воскресінню Спасителя. Згідно з Біблією, Христос викупив первородний гріх Адама та відкрив шлях до Бога. Згідно з повідомленням євангелістів, при розп’ятті Ісуса були присутні Марія, мати Ісуса Христа – Богородиця, Іоанн Богослов, Марія Магдалина, Марія Клеопова, двоє розбійників, розіп’яті по боках від Ісуса, римські воїни на чолі з сотником, якого в апокрифах згадано як Лонгина, народ, первосвященники та книжники, які насміхалися над Ісусом. Християнські богослови вважають, що кров Христа омила поховані на Голгофі череп і кістки Адама і в його особі очистила все людство від гріховної скверни, дарувавши можливість порятунку. Рельєф зі збірки ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького, роботи невідомого різьбаря, імовірно, кінця XVI ст., характеризується розгорнутою оповідністю, деталізацією, умовністю відтворення анатомічних особливостей людського тіла й фольклорними інтонаціями, загалом притаманними роботам народних майстрів. Імовірним є наслідування невідомим народним автором професійних сакрально-мистецьких взірців.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького