Портрет Дмитра Левицького

Олекса Новаківський

Основна інформація

ID: Ж-8064
Автор: Олекса Новаківський
Назва: Портрет Дмитра Левицького
Дата створення: 1933
Країна: Україна
Культура: Східна Європа
Техніка: олійний живопис
Матеріал: фанера олія
Розміри: 121 x 88 см (висота x ширина)

Додатково

Вид: живопис
Жанр: портретний
Провенанс: Подаровано родиною Новаківських
Експозиція: Палац Лозинського

Інформація про автора

Автор: Олекса Новаківський
Роки життя: 1872–1935
Країна: Австро-Угорська імперія, тепер Україна
Біографія: Олекса Новаківський (1872, Слободо-Ободівка, Вінницької області – 29 серпня 1935, Львів) – відомий український живописець, графік, педагог. Перші свої творчі кроки художник зробив у майстерні художника-декоратора Федора Клименка в Одесі. Також протягом восьми років (1892–1900) навчався у Краківській школі красних мистецтв, яка пізніше була реформована у Краківську Академію красних мистецтв. Його вчителями були Станіслав Виспянський, Ян Станіславський. Великий вплив на Олексу Новаківського мав Яцек Мальчевський, в якого художник консультувався. Навчання художник закінчив із золотою медаллю. З 1900 року художник мешкав поблизу Кракова у с. Могила; оскільки на своє помешкання не мав грошей, то оселився у вдови, таким чином познайомився зі своєю майбутньою дружиною, яка була дочкою господині. У 1911 році в Кракові на персональній виставці Олекса Новаківський представив понад 100 робіт, які принесли художнику визнання та популярність. Картинами зацікавився й митрополит Андрей Шептицький, який саме прибув до міста у справах. З 1913 року на запрошення митрополита Андрея Шептицького Олекса Новаківський прибуває до Львова. В 1919 році Олекса Новаківський номінований професором Української академії мистецтв. У 1923 році засновує тут мистецьку школу, яка виховала цілу плеяду талановитої молоді, переважно із незаможних верств; деякі в майбутньому здобули визнання і світову славу, інших знаємо лише з документів школи. Школа стала справжньою пристрастю Олекси Новаківського, його вклад у виховання молодого покоління митців з чіткою культурно-мистецькою орієнтацією, створення справжнього духовно-мистецького центру є неоціненним. У 1924–1925 роках очолював факультет мистецтва Львівського (таємного) українського університету. У 1925 році раптово помирає дружина. Сам Олекса Новаківський пережив дружину на 10 років. Помер у Львові 29 серпня 1935 року. Творчість Олекси Новаківського найбільше позначена формальними пошуками у мистецтві, які були найбільш відчутні на зламі століть: від імпресіоністичних тенденцій до більш експресивних та монументальних форм, наскрізь пронизана впливами символізму. Художник малював пейзажі, натюрморти, портрети, сюжетні картини на побутову, міфологічну і релігійну тематику, захоплювався народним мистецтвом, деякі роботи складають цілі серії. Олексу Новаківського вважають одним з найкращих портретистів Митрополита, до його доробку належать 18 портретів Андрея Шептицького та понад 200 начерків. Значну частину творів художника знищили у 1952 році, місцеперебування інших залишається невідомим. Серед видатних портретів Олекси Новаківського є портрет Василя Барвінського, який був частим гостем у домі художника. Особливу роль у житті Олекси Новаківського відіграла родина Левицьких, серед іншого художник малює портрет Дмитра Левицького. Дружина політика Іванна Левицька, яка була великою шанувальницею творчості і вихованкою його школи, віддала підвальне приміщення своєї вілли під гуртожиток для учнів Новаківського, також подарувала будиночок у с. Дора. Олекса Новаківський перебував у епіцентрі мистецького життя Галичини, його експресивні, символічні праці та педагогічна діяльність – це ціла епоха розвитку національно-культурного життя краю.

Опис роботи

Портрет виконаний широкою пастозною експресивною манерою. Зображена поколінна постать на тлі неспокійного моря, що розбиває хвилі об високий кам’янистий берег. Традиційно художник звертається до асоціативно-символічних декорацій. Так, бурхливе море вказує на неспокійний спосіб життя, і покликане творити поетичний, хоча й суворий міф. Своєю чергою, море пов’язане із роками, коли портретований був послом УНР у Данії. У постаті Дмитра Левицького відчувається певна напруга, що досягає апогею у виразі обличчя, досить складному за фізіономікою і емоціями. В цьому портреті руки не акцентовані, проте вони органічно доповнюють образ людини. Аристократична постать Дмитра Левицького вражає витонченою холодністю, що підкреслена холодністю строгого краєвиду позаду постаті. У колориті художник збалансовує аскетичні обриси та характер портретованого гарячими вкрапленнями червоно-охристих тонів в обрисах скелі та моря – на задньому плані, та крісла, балкону, рук і обличчя – переднього плану, що, своєю чергою, створює цілісне враження композиції. Дмитро Левицький (30 жовтня 1877, Добрячин, Австро-Угорщина – 31 жовтня 1942, Бухара, Узбецька РСР) – український громадсько-політичний діяч, правник, адвокат, доктор права. У різний час був дипломатом від ЗУНР (Західноукраїнська народна республіка), послом УНР (Українська народна республіка) у Копенгагені, редактором газети «Діло», головою УНДО (Українське національно-демократичне об'єднання), послом до польського сейму.

Портретована особа