Ескіз розпису «Свято врожаю»

Василь Польовий

Основна інформація

ID: Г-II-333
Автор: Василь Польовий
Назва: Ескіз розпису «Свято врожаю»
Дата створення: 1970-ті (?)
Країна: СРСР
Культура: Українське мистецтво радянського періоду
Техніка: мішана техніка
Матеріал: картон пастель
Розміри (висота x ширина, см): 109.5 x 84

Додатково

Вид: графіка
Жанр: символічний
Провенанс: Передано до музею від автора (В. Польового)

Інформація про автора

Автор: Василь Польовий
Роки життя: р.н.1936
Країна: СРСР, США
Біографія: Василь Польовий – український художник, живописець та графік, який належить до провідних авторів неформального мистецтва часу СРСР. Народився 22 квітня 1936 року у Кривому Розі. Батько художника Петро Родіонович Польовий працював інженером, мати Олександра Павлівна була вчителькою математики. З початком бойових дій 22.06.1941 року на території СРСР родину Польових скерували в евакуацію до Свердловської області (РРФСР). Тут майбутній художник навчався у школі, а після завершення навчання 1954 року вступив до художнього училища у Єльці. Проте митець перевівся спочатку до Таврійського художнього училища (Ленінград, РРФСР), а згодом до Ленінградського вищого художньо-промислового училища імені В. І. Мухіної. Після завершення навчання переїхав у Москву, де разом з дружиною, мисткинею Юлією Подоговою, працював на художньому комбінаті. Переважно займався монументально-декоративним оформленням інтер’єрів та екстер’єрів громадських споруд та державних установ. Паралельно перебував у середовищі неформальних авторів Москви та Ленінграда, зокрема художників Дмитра Краснопєвцева, Анатолія Звєрєва, Михайла Шемякіна, Олега Целкова, Едуарда Штейнберга, Володимира Стерлігова, групою «ліанозівців», письменників Сергія Довлатова, Юрія Мамлєєва, Владлена Гаврільчіка. Брав участь у неофіційних виставках, зокрема у ФРН, Франції, Італії, ЧССР. 1965 року, під час поїздки до брата, дослідника та винахідника Рената Польового, створив великий цикл тематичних творів, пов’язаних з Україною. Частина з них експонувалась у Москві. Згодом вступив до Спілки художників СРСР. 1972 року переїхав до Львова, де працював над монументальними та станковими творами. У цей період спілкувався з представниками локального художнього середовища, зокрема Валерієм Шаленком, Михайлом Штейнбергом, Юрієм Соколовим, Охрімом Кравченком, Марґіт та Романом Сельськими, Анатолієм Сємагіним, мистецтвознавцями Григорієм Островським та Дмитром Шелестом, літератором Ігорем Клехом. 1976 року у Львові Василя Польового виключили зі Спілки художників, що фактично унеможливило професійну діяльність. Відтак мистець прийняв рішення емігрувати з СРСР до США, де й нині проживає і творить у м. Ґрінвілл (Південна Кароліна).

Опис роботи

Робота належить до серії тематичних ескізів, виконаних у змішаній техніці. Стилістика вирішення композиції поєднує характерні модерністичні засади трактування окремих елементів та образності загалом. Підхід до формотворення декоративний, як і колористичні поєднання. Гама змішана, превалюють теплі відтінки землистих та охристих пігментів. Застосовано окремі вкраплення ультрамарину (небо у верхній партії) і розбіленого червоного (на поземі). Перед глядачем розгортається сцена, де чотири жінки в характерних національних строях (довгі лляні сорочки, запаски та спідниці) займаються невстановленою збиральницькою діяльністю у лісистій місцевості, однак візуально визначити, що саме вони збирають з огляду на характер стилізації, складно. Всі персонажі зображені босоніж, тому йдеться про теплий сезон. Між жінками є певна вікова градація: крайня з лівого боку постать зображена у головному уборі (намітці), який позначав заміжжя, крайня з правого боку та одна жінка по центру – у квіткових вінках, які носили молоді дівчата. Двоє з жінок по центру – схиленими над землею, а дві постаті, які фланкують композицію, стоять у повний зріст. Фактично перед нами сцена діалогу з елементами повчання (характерний жест лівої руки жінки з лівого боку). Однак підхід до стилізації дерев, на тлі яких розгортається сцена, спонукає трактувати цей сюжет ширше, адже «примарність» контексту події може бути натяком на її позачасовість і, загалом, символічність того, що відбувається.

Правове регулювання

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького