Пляж

Цю роботу автор створив у 1960-х роках. Це один із найпродуктивніших періодів творчості Василя Польового, під час якого він знайшов особливий підхід до техніки виконання та розроблення сюжету. У ньому поєднано побутові спостереження, символічно-алегоричні, а частково й сюрреалістичні інтонації в розкритті ідеї. У цьому творі композиція розвивається навколо групи людей, які відпочивають на пляжі, ймовірно морському. На передньому плані, на дещо кам’янистому березі (ймовірно, кавказькому), сидять двоє чоловіків. Поруч одна жінка лежить на боці, а інша обернута у три чверті, її голова зображена в профіль. Чоловік зліва повернув голову вбік і дивиться на трьох осіб, які стоять, – молодого чоловіка й жінку, яку чоловік обіймає за талію (обоє обернуті спиною до глядача й обличчями до стилізованих морських хвиль), та чоловіка середнього віку, який стоїть на певній віддалі. Специфічний підхід до трактування світла на постатях та зображення позицій тіл персонажів створює враження певної штучності; відстані між групами людей не зовсім відповідають уявленням про прийнятні соціальні дистанції у публічному просторі 1960-х років. Особливості дизайну білизни, як чоловічих, так і жіночих персонажів, зокрема бікіні, не є характерними для часу створення роботи. У поєднанні з фактичною відсутністю чіткої лінії горизонту та зображення простору з двох точок зору (нормальної та різко завищеної), варте уваги використання символічної форми морської мушлі (можливо, мурекса), яка фактично знаходиться у верхній частині композиції, а її розмір у десятки разів більший за реальний. У сукупності це є свідченням того, що автор зображує спогад-асоціацію, котру викликають звукові ефекти при піднесенні мушлі до вушної раковини та мають означення «шум моря». Відтак, мова йде про образи, які у зв’язку із віддаленістю подій переходять у категорію нечітких, більш асоціативних і радше є відгомоном реальної події. Такій інтерпретації сприяє м’який та легкий колорит, відсутність активних барв, властивих реальному пейзажу за умови яскравого сонячного світла, яке місцями присутнє у композиції («сонячні плями» на голові чоловіка, який сидить зліва, та на тілі жінки, що сидить поруч нього).

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького