Станковий твір присвячений тематиці народних етнографічних дійств зимового циклу, а саме у час Різдва Христового. Композиція врівноважена, гама змішана, є фактурні й тональні контрастні зіставлення. Важливо, що є виразні ознаки декількох серйозних авторських коректувань композиції, зокрема перемалювання позему та тла. Фактично простір, у якому зображено фігури учасників вертепу, – дві масивні ахроматичні площини без тональних градацій. У лівому куті на лінії горизонту зображено стилізовану триверху дерев’яну церкву (одного з етнографічних регіонів у Карпатах, можливо Бойківщини, як, наприклад, у селі Яблунів Турківського району) на тлі декількох дерев та невеликої приземкуватої хати під органічним рослинним накриттям (вірогідно, «стрижена солома»). Основна частина композиції – група з восьми учасників вертепу на тлі світлої ахроматичної плями, що позначає позем. Першими у процесії йдуть «звіздарі» (христослави) – двоє дітей у народних зимових строях. Вони одягнені у високі світло-сірі хутряні шапки, охристі короткі кожушки, світлі рукавиці та світлі штани, ймовірно з лляної тканини та шкіряні постоли. Хлопчик з правого боку тримає у руках Вифлеємську зірку. Одразу за ними йдуть дорослі. Першою йде Смерть з косою у святковому жіночому одязі (біла намітка, вишитий червоним ошатний кожух, довга багато вишита додільна сорочка, дві ткані квітчасті запаски та шкіряні постоли). Голова Смерті відповідає класичній іконографії – скелетована голова людини без шкіри, м’язів чи сполучних тканин. За Смертю – чоловік у вивернутому кожусі, поколінній вишитій червоним сорочці, світлих тканих штанах і шкіряних постолах. На голові чоловіка маска тварини – хижака з характерно витягнутою мордою, невеликими вухами та сіро-брунатною шерстю. Відразу за ним іде чоловік у масці з розфарбованим у червоне обличчям та великими білими вусами. На голові цього персонажа дуже високий вузький головний убір конусоподібної форми, внизу оторочений хутром, а нагорі доповнений великою кулеподібною китицею. Вбраний він у пурпуровий кожух із багатою зеленою вишивкою, під яким поколінна сорочка, лляні штани та постоли з онучами. Поруч нього на палиці гротескна маска з довгим носом, висолопленим язиком, невеликими мигдалеподібними прорізами для очей та паклеподібним волоссям, що радше нагадує класичну іконографію Медузи Горгони. За цим персонажем йде чоловік, який у руках тримає палицю, увінчану головою кози з позолоченими (?) рогами та пофарбованою у червоне мордою. Він одягнений у зеленкавий верхній одяг, під яким поколінна сорочка навипуск з червоною вишивкою по низу, лляні штани та постоли з онучами. На голові цього чоловіка маска з округлими очима, масивним носом і великими підкрученими світлими вусами. Голову увінчує крислатий головний убір схожий на бриль, але з м’якого матеріалу жовто-охристого кольору. За цим персонажем йде чоловік одягнутий у довгу світлу (білу?) хламиду до щиколоток, з-під якої видніються постоли з онучами. На голові цього персонажа трапецієподібна маска пурпурової барви з гротескно величезним носом, маленькими округлими очима та ротом. Голову по периметру доповнюють змієподібні форми, на кшталт вже згаданої іконографії Медузи Горгони. Процесію завершує зігнутий у пояс чоловік, переодягнутий у козу, опертий на палицю, тіло якого від маски кози до колін вкриває яскрава жовта матерія. Загалом група створює враження святковості, барвистості, що не переходить у надмірну строкатість. Це посилює містичний тон образного ладу й особливу атмосферу Великої Події, що є передумовою дійства. За спогадами сестри художника Людмили Польової (Ледфорд), однією зі знакових подій перебування Василя Польового із сім’єю на гостині у Карпатах була змога побачити різдвяний вертеп. Згодом, за словами сестри художника, він звертався до цієї тематики вже під час перебування у США. Робота Василя Польового на цю ж тему «Ряджені» (1965 р.) зберігається у фондах Хмельницького обласного художнього музею. Однак, колорит і композиційне вирішення цілком відмінне від того, що знаходиться у колекції Галереї.