Смерть Ацерна. Ескіз

Робота є ескізом до першого варіанту картини В. Леопольського «Смерть Ацерна» (1867), однієї з найвідоміших картин автора. Полотно існує у двох варіантах, створених художником з інтервалом в десять років – у 1867 і 1876 роках. Перший варіант картини під назвою «Останні хвилини Кленовича» був написаний невдовзі після переїзду митця до Львова. Картина принесла йому визнання і премію від австрійського уряду. До 1903 року ескіз і картина зберігалися в колекції львівського музиканта Людвіка Марека. 1903 року картину разом з ескізом було закуплено до збірки Галереї. Пізніше, у 1946 році, полотно «Останні хвилини Ацерна» передали до Національного музею у Вроцлаві. В колекції Галереї окрім ескізу до першого варіанту зберігається також друга версія картини, створена В. Леопольським на замовлення колекціонера Ю. Вейгеля. Ацерн – це латинське прізвище польського поета пізнього Ренесансу Себастьяна Кленовича (бл. 1545–1602). Серед його основних праць – поема «Victoria deorum», в якій письменник намагався висвітлити проблеми суспільства, піддаючи, зокрема, критиці духовенство. В умовах контрреформації це призвело до звинувачення Кленовича у пропагуванні реформаторського руху та офіційного засудження твору. З цієї ж причини його звинуватили в написанні 1590 року антиєзуїтського пасквіля «Equitis in Jesuitas actio prima». Так виникла легенда про Себастьяна Кленовича – борця проти католицької церкви. Тема реформації свого часу захопила і В. Леопольського, а конфлікт С. Кленовича з єзуїтами знайшов відображення у його двох роботах. Олійний ескіз В. Леопольського, написаний ще без використання моделей, показує останні хвилини життя Себастьяна Кленовича (Ацерна) в єзуїтському шпиталі св. Лазаря в Любліні, де вмирущий поет розглядає можливість примирення з римо-католицькою церквою під час розмови з ченцем-єзуїтом. За цим драматичним протистоянням між головними персонажами – мудрим, але суворим єзуїтом і виснаженим життям та хворобою Себастьяном Кленовичем спостерігає придворний лікар короля Стефана Баторія Войцех Очко, зображений на задньому плані.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького