Композиція відома у варіанті 1816 року, поміщеному в альбом під назвою Raccolta di Cinquanta Costumi li più interessanti delle città, terre e paesi in provincie diverse del Regno di Napoli («Зібрання п’ятдесяти найцікавіших живописних костюмів з міст, місцевостей та сіл різних провінцій Неаполітанського королівства»), виданого у Римі в 1817 році Джованні Скуделларі. Основою для даного твору слугувала робота «Жінка з Венафро», виконана гуашшю неаполітанським художником Алессандро д’Анна у 1794 році. А. д’Анна помер у 1810 році, і його роботи стали, очевидно, доступними для Бартоломео Пінеллі. Б. Пінеллі бере за основу композиційне рішення твору неаполітанця. Однак фігура жінки в національному строї, із діжкою на голові стає у римського автора більш динамічною, рухливою. Як і в інших своїх творах, у даній композиції Б. Пінеллі зображує крутосхил з деревом на передньому плані справа. Разом з ним крони двох інших дерев створюють горизонтальний ритм і, відповідно, доповнюють візуальний ефект ходи жінки справа наліво вниз, із гірської вершини. Художник акцентує фігуру жінки яскравим розфарбуванням одягу зеленими, синіми та жовтими фарбами. Сучасне Венафро – муніципалітет на кордоні провінцій Лаціо, Молізе та Кампанія. На початку ХІХ ст. входив до провінції Терра ді Ляворо. Знаходиться біля головного хребта Апеннін. Конка-Казале – присілок у високогірній долині на північ від Венафро.