Композиція відома у варіанті 1816 року, поміщеному в альбом під назвою Raccolta di 50 costumi li più interessanti delle città, terre e paesi in provincie diverse del Regno di Napoli (Зібрання 50-ти найцікавіших живописних костюмів з міст, місцевостей та сіл різних провінцій Неаполітанського королівства), виданого у Римі в 1817 році Джованні Скуделларі. Основою для даного твору послужила робота «Жінка з Венафро», виконана у гуаші неаполітанським художником Алессандро д’Анна у 1794 році. А. д’Анна помер у 1810 році, і його роботи стали, очевидно, доступними для Бартоломео Пінеллі. Пінеллі бере за основу композиційне рішення твору неаполітанця. Однак фігура жінки в національному строї, з діжкою на голові стає у римського автора більш динамічною, рухливішою. Як і в інших своїх творах, у даній композиції Пінеллі зображує крутосхил з деревом на передньому плані справа. Разом з ним крони двох інших дерев створюють горизонтальний ритм і, відповідно, доповнюють візуальний ефект ходи жінки справа наліво вниз, з гірської вершини. Художник акцентує фігуру жінки яскравим розфарбуванням одягу зеленими, синіми та жовтими фарбами. Сучасне Венафро – муніципалітет на кордоні провінцій Лаціо, Молізе та Кампанія. На початку ХІХ ст. входив до провінції Терра ді Ляворо. Знаходиться біля головного хребта Апеннін. Конка-Казале – присілок у високогірній долині на північ від Венафро.