Назад

Сад де Сада I

Ігор Подольчак

  • Сад де Сада I 2
  • Сад де Сада I 3
Основна інформація
ID
Г-IV-5826
Автор
Ігор Подольчак
Назва
Сад де Сада I
Дата створення
1991
Техніка
мішана техніка
Матеріал
папір
Розміри (висота x ширина, см)
33 x 23.6
Додатково
Інформація про автора
Автор
Ігор Подольчак
Роки життя
р.н.1962
Країна
Україна
Біографія
Ігор Володимирович Подольчак (9 квітня 1962 р., Львів) – український режисер, сценарист, продюсер, художник та куратор сучасного мистецтва. Співзасновник творчого об'єднання «Фонд Мазоха» та співавтор всіх його мистецьких акцій та проєктів. Живе і працює у Лодзі та Львові.
Опис роботи
Монохромний чорно-білий відбиток (24.4 х 16.2 см) з білим тисненням у верхній частині зліва. На відбитку – зображення аморфної маси, що нагадує тіло людини зі спини. Постать настромлена на білу жердину, її права рука, піднята вгору, тримає верхній кінець жердини. Ноги широко розведені, нижня частина лівої ноги нагадує масу, що розтікається. Це безголове тіло стоїть на шаховій дошці, яка переходить у сходи. Зліва майданчика височіє стіна з ґратчастим рисунком, білим – вгорі, чорним – внизу. За майданчиком – балюстрада, яка складається зі стовпців, що мають пірамідальні та кулясті елементи. На стовпці спирається вузька довга плита. У куті, де розміщена плита, поручні дотикаються до ґратчастої стіни. На задньому плані на чорному фоні зображено пів голови людини у профіль. Більшу частину заднього плану з правого боку займають світло-сірі ділянки зі знаком хреста із завершенням петлі.

«Ігор Подольчак – молодий український художник, який досяг зрілості, коли більшість політичних емблем радянського комунізму вже були демонтовані. Для «західного» ока, звиклого до світла Гласності, похмуро-комічні картини Подольчака здаються макабричними залишками неусвідомленої історії. Художник відновлює ці пригнічені спогади живописною мовою, що поєднує сюрреалістичну зухвалість з неоготичним репертуаром демонів, дурнів і пекельних катів. У потаємних і темних кутках – однаково, чи то кімната тортур далекого замку, чи то диявольська клініка, якою керує вівісектор, чи маніакально дисциплінарна шкільна кімната, – ці істоти здійснюють незрозумілі, але надзвичайно жорстокі ритуали один над одним і над собою.

Вони нерозривно пов’язані з фантастичними механізмами, які могли б походити з лабораторії доктора Франкенштейна, замку Маркіза де Сада чи виправної колонії Франца Кафки. Їхні кінцівки та органи відпадають, вказуючи на гротескно неправдоподібні протези, що підкреслюють їхні каліцтва. Їхня плоть відривається смугами, наче ремені бондажу, або стікає з них, коагулює, як клей на стінах і підлозі, або застигає як камінь чи огидні екскременти. Вони нерозривно пов’язані з фантастичними механізмами, які могли б походити з лабораторії доктора Франкенштейна, замку Маркіза де Сада чи виправної колонії Франца Кафки. Їхні кінцівки та органи відпадають, вказуючи на гротескно неправдоподібні протези, що підкреслюють їхні каліцтва. Їх плоть відривається смугами, наче ремені бондажу, або стікає з них, коагулює, як клей на стінах і підлозі, або застигає як камінь чи огидні екскременти.

Посилаючись на чудовиськ Ієроніма Босха, Отто Дікса, Макса Ернста та Сальвадора Далі, Подольчак звертається до бурхливої, чуттєвої та збоченої сили метаморфози. В цій саркастичній фантазії образи охоплює своєрідна істерія: двозначний стан, що вимагає як інтенсивності, так і відволікання. Через цю двозначність ми можемо сплутати істерію з екстазом: психоаналітики припускають, що коли істерія є хворобою, екстаз вважається станом благодаті. Чутливий до цієї глибинної схожості митець може розглядати істерію як безсоромний бік екстазу. Ці істоти непристойні не тільки тому, що комічно і жахливо напружуються або хитаються у спастичних позах; у вічних муках свого неминучого герметичного суспільства вони також калічать наше власне почуття морального розрізнення і судження, змішуючи світи живих і мертвих, жертв і господарів, врятованих і приречених.

Їхня плоть б’ється в конвульсіях у жорстких лещатах бажання, зацикленого на репресії: еротичні машини (виготовлені з таємничих квазірелігійних і політичних знаків) обтяжують, замикають, стримують, спотворюють хіть своїх благальників.

У своїй готичній подобі такі гротески відображають людські вади у їхній апокаліптичній формі – їхню справжню форму, що ховається за видимим, одкровення прихованого людського гріха, яким він постане у Судний день. Чи є видіння Подольчака у цьому фантастичному просторі репресій так само апокаліптичними, чи, можливо, вони сигналізують, що політичний острах перед орвелівськими кошмарами перетворюється на екстаз?» (Едвард Коллесс, «Есе». До каталогу виставки «Igor Podolchak. Ukrainian Printmaker», 1991).

https://eprints.utas.edu.au/18624/1/Igor_Podolchak_Ukrainian_printmaker_1991.pdf
Надписи та символи
Внизу під відтиском напис простим олівцем: «Сад де Сада I 41/61 Подольчак 1991».
Правове регулювання
Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького