Ескіз розпису
Василь Польовий
- ID
- Ж-8173
- Автор
- Василь Польовий
- Назва
- Ескіз розпису
- Країна
- СРСР
- Культура
- Українське мистецтво радянського періоду
- Техніка
- мішана техніка
- Матеріал
- крафт-папір ДСП темпера
- Розміри (висота x ширина, см)
- 40 x 70
- Вид
- живопис
- Жанр
- символічний
- Сюжет
- Алегорія
- Провенанс
- Передано до музею від автора (В. Польового)
У колі зліва відтворені представники невстановленого північного етносу (вірогідно, ненці чи коряки), які основну частину свого часу проводили поза стійбищами (у верхній частині зі зміщенням у правий бік зображено традиційне житло – ярангу). Ці народи займалися традиційними промислами, як-от випасанням північних оленів (у лівій частині композиції зображено фігуру цієї тварини з характерним силуетом, що дозволяє ідентифікувати її як Rangifer tarandus); мисливством, зокрема на хутрових звірів (внизу зображено невелику фігурку соболя (лат. Martes zibellina), або ж іншого локального представника родини куницевих); рибальством. У роботі відображена модернізація, передана через зображення рушниці в руках одного з мисливців. Тут варто вказати, що цей чоловік фактично цілиться у фігуру агітатора в другому колі, що суперечить світоглядним засадам, згідно з якими стрільба у людей – табу. У ромбі між лівим та центральним колом зображено групу людей на галявині, вглибині якої розташована, ймовірно, дослідницька станція, від якої летить вертоліт (з огляду на стилізацію, вірогідно МІ-1). У центральному колі простір упорядковано таким чином, що можна побачити силует п’ятикутної зірки (під нею зображено стилізоване сонце з променями).
Там ми бачимо групу людей, яка символізує модернізацію Крайньої Півночі у часи СРСР, зокрема силует заводу (вірогідно, металургійного комбінату рідкоземельних металів), газові вежі з працівниками у характерних робочих строях (зокрема характерний утеплений головний убір, що виготовляли спеціально для праці у цьому регіоні). У нижній партії над сонцем зображено чоловіка верхи на північному олені, який таким чином радше розважається, аніж виконує цілеспрямовану дію. У смузі між центральним та правим колом розташовано газові вежі та фігури плотогонів. У правому колі продемонстровано ряд зображень, характерних для радянського монументального мистецтва – алегоричні постаті акторів драматичного театру, балерину, скрипаля, гітариста, арфістку, піаністку та, ймовірно, кларнетиста, а також штангіста і бігунів. Стилістика відображення сюжетів одночасно скеровує до практик авангардного мистецтва з характерним насичено-контрастним колоритом та формальним підходом, який, до прикладу, присутній у роботах Володимира Маяковського та інших авторів «Вікон сатири РОСТА» (1919–1921 рр.).
Водночас підхід до композиції можна трактувати як вияв впливу іконописних практик, зокрема у контексті симультанності й символічності подій в окремих «клеймах» та розміщення на стилізованому тлі, що відображає надчасовий хронотоп природи Півночі.