Робота є одним з прикладів того, яким чином у своїй практиці Арнольд Шаргородський працював з осмисленням модерністичних практик і дослідженням розбудови у двовимірній площині просторовості. Підхід, застосований художником, суголосний радянським модерністам, які працювали з біонічними мотивами, наприклад монументальним об’єктам для публічних просторів Євгена Абліна (рельєф-мозаїка у Торговельному центрі Зеленограду, 1967 р.). Безперечно, серед вірогідних першоджерел вирішення композиції були й практики авторів більш раннього періоду, наприклад Ганса Арпа. Однак, з огляду на присутність у тогочасних публічних просторах на території СРСР об’єктів, споріднених вказаній роботі Євгена Абліна, можна припустити подвійне джерело інспірації. Щодо самої композиції, то варто наголосити на гармонійності тонального вирішення, де центральний біоморфний, вірогідно антропоморфний мотив трактований об’ємно, зі світлотіньовим моделюванням. Тло, на відміну від центрального об’єкта, максимально площинне, вирішене у світлій, частково холодній (зеленкавій) і частково землистій гамі (нижня партія-позем). Загалом такий підхід до вирішення композиції відсилає або ж до платонівсько-ідеалістичного світу ідей, або ж до космічного просторового контексту, у якому відбувається перетворення чи розбудова живої матерії. Зауважимо, що суголосний підхід до експериментів з абстрактною образністю ми можемо знайти в автора українського походження, який у вказаний період працював у США, а саме у Михайла Дзиндри. Останнє свідчить, що тогочасна практика Арнольда Шаргородського була суголосна не лише тенденціям у радянському, але й у загальносвітовому єдиному культурному полі.