Утіленням «реалістично-жанрових» тенденцій у творчості Ю. Смольки є сюжетні сцени, що отримали схвальні відгуки художньої критики. До прикладу, на шпальтах «Львівської газети» В. Жила стверджував, що «невеликі фігурки Смольки – роботи дуже рухливі, наче постійно оповиті повітрям, оточені тремтливою вібруючою енергією». На думку С. Махнєвича, висловлену в огляді IV виставки львівських мисткинь 1921 р., «Смолька закорінена у сучасній французькій скульптурі (Роден), має багато сміливості, розмаху, відчуття об’ємів». «Досконалість в пластиці та русі» створених Ю. Смолькою сюжетних груп відзначала Я. Томіцька в огляді VI виставки Асоціації польських мисткинь у Львові. Постать «Бретонка І» (1916) – одна із трьох варіацій мотиву в роботах Ю. Смольки із фондової збірки ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького, створена, вірогідно, під впливом безпосередніх вражень, одержаних скульпторкою у Франції в 1913–1914 рр. Образно твір перегукується із численними в історії мистецтва замальовками вуличних сцен – від «професій Болоньї» Аннібале Карраччі до «Савояра» Антуана Ватто. Домінантою роботи є фіксація характерного у повсякденній миттєвій дії, наче вихопленій із плину життя. Особливостями скульптури є динамічна ліпка, що створює гру світла і тіні, та імпресіоністична плинність форм.