Рисунок двох голів старших чоловіків

На лицьовій частині зображення – два овальних чоловічих портрети. Як і в інших випадках з копіями Юліана Зайця, тут бачимо підписи, що вказують автора оригіналу (на жаль, доволі нерозбірливо, що не надає змоги здійснити ідентифікацію). Ці копії є хорошим прикладом того, як автор опановував образно-просторове мислення та вивчав характерні типажі. Стилістика оригіналів дозволяє припустити, що вони є роботами автора академічного стилю, котрий ретельно вивчав живопис старих майстрів. Верхній портрет подано у повороті вправо, з легким нахилом голови та характерною довгою бородою. Погляд зображеного спрямовано вбік, а Юліан Заяць закцентував глибокі очі, рельєф вилиць та чола. Нижній портрет – більш опрацьований тонально, з насиченим тлом, що створює овальне віньєтування навколо голови. На нижньому портреті теж зображено літнього чоловіка з довгою бородою, але з іншим типом обличчя, що свідчить про виразну індивідуалізацію образів, притаманну класичним європейським портретам. Світлотіньове моделювання в обох випадках побудоване на засадах академічного рисунка – з одним джерелом освітлення, тональними переходами, м’яким штрихуванням, що формує об’єм і виявляє пластичність рис обличчя. Особливу увагу надано очам, носу, вилицям і бороді – головним емоційно-психологічним елементам образу. У нижньому етюді художник застосовує контрастне тональне затемнення тла для посилення глибини й виокремлення силуету голови. Загалом ця графічна робота демонструє вміння Юліана Зайця працювати з історичним зразком, ретельно відтворювати індивідуальні особливості зображених персонажів. Отже, можна стверджувати, що цей бік листа є прикладом навчальної вправи високого рівня та одночасною фіксацією академічних методів навчання, орієнтованих на ретельне вивчення спадщини європейського портретного живопису. На звороті аркуша – три рисункові шкіци оголеної жіночої постаті, виконані в академічній манері тушшю (сепією) та олівцем. Рисунки є зразками навчального завдання, спрямованого на вивчення анатомії, руху та експресивної пластики тіла. Композиція побудована як серія послідовних поз моделі – кожна фігура займає окреме місце у просторі. Зліва – жінка у зігнутій, майже скорченій позі з опущеною головою; центральна постать сидить, оперта на вазу (?); праворуч – фігура у динамічному повороті, з піднятою рукою, що створює відчуття танцювального руху. Всі позитури фіксують характер жесту, вагу тіла, напруження чи розслаблення м’язів, що свідчить про глибоке спостереження за натурою. Стиль рисунка узагальнений, але зі збереженням точної пропорційності та пластики. Лінія впевнена, контурна, іноді з акцентом на точках напруги тіла або у його вигинах. Відсутність світлотіні компенсована ритмікою ліній та виразністю силуету. Така манера характерна для швидких навчальних шкіців, що слугували вправою на відчуття руху, простору й анатомічної будови. Образи умовно стилізовані, зокрема мова про трактування зачісок, що наближає їх до естетики першої третини XX століття. Попри навчальне призначення, рисунки демонструють індивідуальний підхід автора, уважність до форми та психологічної специфіки. Окрім того у цих шкіців є безперечна цінність як джерел для дослідження творчого становлення Юліана Зайця у контексті педагогічних практик того часу в академічному середовищі.

На лицьовій частині нерозбірливо вказано підпис автора оригінального зображення – «M. Lonb…»; під портретами вказано дати виконання: «28/ 12 1911»; «20/ 10 11». На звороті: під кожною з фігур є сигнатура Юліана Зайця та зазначено дати (зліва направо): «4/8 19»; «4/8 19»; «18/ 6 19».

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького