Ілюстрація до казки

Петро Андрусів

Основна інформація

ID: Г-V-2175
Автор: Петро Андрусів
Назва: Ілюстрація до казки
Техніка: акварель
Матеріал: папір туш перо акварель
Розміри (висота x ширина, см): 15.5 x 19

Додатково

Вид: графіка
Жанр: ілюстрація
Провенанс: Закуплено в Д. Д. Семчишин, 1988

Інформація про автора

Автор: Петро Андрусів
Роки життя: 1906–1981
Країна: Україна, США
Біографія: Петро Стефанович Андрусів (02.07.1906, Кам'янобрід – 29.12.1981, Рівергед) – український і американський художник, педагог і громадський діяч; співзасновник українського мистецького гуртка «Спокій» у 1927 році; співзасновник Об'єднання митців-українців в Америці у 1952 році, член Наукового товариства імені Тараса Шевченка у Сполучених Штатах Америки з 22 березня 1980 року. Народився на Яворівщині у багатодітній сім’ї. Малювати почав із шестирічного віку. У 1915 році під час окупації рідного села загубив батьків. Був вивезений до Росії, де жив у сиротинцях Москви та Рязані. Перебуваючи в Рязані, в альбомі олівцями фіксував деталі свого щоденного побуту, а також компонував певні історичні алюзії з прочитаних книжок. У 1918 році на його малюнки звернули увагу полонені польські старшини, які після звільнення сприяли переїзду хлопчика до Варшави, де він опинився у притулку для молодих ремісників, яким опікувався Американський комітет допомоги дітям із Польщі, очолюваний Гербертом Гувером, який сприяв переводу хлопця до Варшавської державної гімназії імені Владислава IV. Упродовж 1920–1922 років, паралельно із навчанням у гімназії, студіював у школі прикладного мистецтва, а в наступні шість місяців відвідував вечірні курси у Рисувальній школі. У 1922 році вперше відвідав Кам'янобрід, де зустрівся з родиною. У 1927 році закінчив гімназію і впродовж 1927–1930 та 1934–1936 років навчався у Варшавській школі образотворчого мистецтва / Варшавській академії мистецтв (викладачі М. Котарбінський, Ф. Коварський, Т. Прушковський, Б. Ленарт). З 1934 року працював учителем у гімназіях та мистецьких школах Галичини. Під час навчання одержував фінансову підтримку від митрополита Андрея Шептицького та дружини тогочасного прем'єр-міністра Польщі Жанети Складовської. Протягом 1936–1938 років викладав історію мистецтв і технічне креслення у Вищій будівельній школі Варшави. 1937 року відвідав Париж. Після зустрічі з українськими братами-літераторами Анатолем та Ярославом Курдидиками долучився до українського мистецького життя. Приїжджаючи до Львова, оформляв обкладинки львівського літературно-наукового місячника «Дзвони», ілюстрував книжки з «Дитячої бібліотеки», прикрашав малюнками часописи «Наш приятель», «Дзвіночок», «Вовченята», «Світ дитини», «Зиз», «Неділя», «Наша справа» тощо, оформлював обкладинки цих видань. Деякий час мешкав у Ворохті, згодом працював викладачем рисунків у Ремісничій школі у Варшаві. З початком Другої світової війни під час бомбардування Варшави повністю втратив все майно і мистецький доробок. З приходом німців перебував у трудовому таборі. З 1944 року в Німеччині, де опинився у таборі для переміщених осіб. Викладав у мистецькій студії в американському військовому шпиталі у Франкфурті-на-Майні. Потім перебував у таборі для переміщених осіб у Майнц-Кастелі над Рейном, звідки у 1947 році переїхав до Сполучених Штатів Америки у Філадельфію. На початку 1950-х років заснував допомоговий комітет «Самопоміч», який згодом переріс у фінансовий центр українців у США; був співорганізатором і членом редколегії журналу «Нотатки з мистецтва», був один із засновників та протягом 1952–1972 років викладачем Української мистецької студії у Філадельфії. З 1955 року працював креслярем-графіком у філадельфійському архітектурному бюро. З 1927 року брав участь у художніх виставках гуртка «Спокій» та у 1929–1939 роках – Асоціації незалежних українських митців у Варшаві, Луцьку, Рівному, Кременці, Львові; у виставках української графіки у Празі та Берліні у 1933 році, Гельсінкі; у 1946–1947 роках – у таборах для переміщених осіб у Вісбадені, Майнц-Кастелі в Американській зоні окупації Німеччини. Мешкаючи у США виставлявся у Філадельфії, Нью-Йорку, Детройті, Торонто та інших містах. Петро Андрусів працював у галузях станкового (писав побутові сцени, краєвиди, портрети, історичні та батальні полотна) і монументального живопису, іконопису, станкової, книжкової та газетно-журнальної графіки. Вирізняються такі полотна: «Богдан Хмельницький», «На дворі гетьмана Розумовського», «Сватання Анни Ярославни» (1970), «Княжа пристань у Києві 12 ст.» (1975), «Зустріч гетьмана Мазепи з Костем Гордієнком», «Бій під Конотопом» (обидва – 1977), «Французькі посли в князя Ярослава Мудрого» (1978), «Хрещення Руси-України» (1981). Автор портретів визначних осіб (дійсних і почесних членів) Наукового товариства імені Шевченка для галереї Наукового товариства імені Шевченка у США, зокрема Івана Франка (1957) та Михайла Грушевського (1958) та багатьох інших. Малював побутові сцени, краєвиди, виконав іконостас церкви у польському селі Гдешина (1940), поліхромію церкви св. Йосафата у Філадельфії, Ілюстрував багато українських видань. Автор статей у пресі на мистецькі та культурологічні теми, автор книги «Мистецтво і політика» (Філадельфія, 1970). Співпрацював із багатьма українськими видавництвами. Вийшли друком книги з його ілюстраціями: Коковський Ф. «За Україну». Львів: Світ дитини, 1930; Коковський Ф. «За рідний край». Львів: Світ дитини, 1934; Ігорків Ю. «Сердечний віночок (в'язанка святочних бажань) для українських діточок». Львів: Світ дитини, 1931; Лепкий Богдан. «Три казки». Львів: Рідна школа, 1931; Лепкий Богдан. «Про лиху мачуху. Казка для дітей». Львів: Рідна школа, 1931; Гоголь М. «Загублена грамота». Львів: Світ дитини, 1932; Курдидик А. «Маленькі борці. Оповідання з недавнього минулого». Львів: Світ дитини, 1932; Лясевич Л. «Практичний Радіоаматор. Порадник для всіх з рисунками автора». Львів: Накладом «Україн-Радія», 1932; Погідний М. «Казка про гордого боярина Марка Путятича». Львів: Світ дитини, 1932; Лотоцький А. «Було колись на Україні; Дончак Т. «Дивна переміна. Казочка прозою». Львів: Світ дитини, 1935; Топеліюс З. «Оповідання і перекази». Львів, 1938. Оформив серію «Історичні оповідання» (1934–1937) у видавництві «Наш приятель» у Львові. Ілюстрував книги А. Лотоцького «Княжа слава» (Краків-Львів, 1942; Торонто, 1976). Петро Андрусів ілюстрував численні українські книги для дітей і молоді у Торонто, Філадельфії, Нью-Йорку, Вінніпегу. У 1972 році, після виходу на пенсію, жив у містечку Рівергеді у штаті Нью-Йорк. Помер у Рівергеді 29 грудня 1981 року. Похований на цвинтарі Святого Андрія у Саут-Баунд-Бруці.

Опис роботи

Малюнок прямокутної форми виконаний чорною тушшю та аквареллю. Зображено водойму та один з берегів, біля якого праворуч у воді стоїть кремезний чоловік, одягнений у світлу сорочку та підкочені чорні штани із підсаком у руках. Він витягує з води дрібну рибу. За підсаком з води вискакує велетенська риба з вусами й величезною відкритою пащею. Праворуч на березі зображено фрагмент дерева – верби. Вглибині стилізовано накреслений інший берег водойми з густими зарослями дерев. Біля чоловіка на поверхні води де-не-де плаває латаття.

Надписи та символи

Під малюнком справа олівцем: «9 см»; далі нерозбірливо польський напис.

Правове регулювання

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького