Медаль «Стефан Вітвіцький»

Владислав Олещинський

Основна інформація

ID: С-II-599
Автор: Владислав Олещинський
Назва: Медаль «Стефан Вітвіцький»
Дата створення: 1841
Країна: Варшавське герцогство Королівство Польське
Культура: Новий час
Техніка: лиття
Матеріал: залізо
Розміри (діаметр, см): 17.6

Додатково

Вид: скульптура (рельєф)
Жанр: портретний
Сюжет: Портрет
Провенанс: Збірка Дідушицьких

Інформація про автора

Автор: Владислав Олещинський
Автор мовою оригіналу: Władysław Oleszczyński
Роки життя: 1807–1866
Країна: Варшавське герцогство, Королівство Польське
Біографія: Владислав Томаш Казимир Олещинський (17.12.1807–11.04.1866) – польський скульптор, медальєр і графік. Майбутній митець народився у Коньсковолі в родині мирового судді Казимира Олещинського та Саломеї, уродженої Косінської. Його хрещеним батьком став Францішек Заблоцький (1752–1821) – польський письменник, поет і публіцист. Двоє старших братів В. Олещинського – графік Антоній (1794–1879) і літограф та ілюстратор Северин (1801–1876), теж були видатними художниками. У 1824 р. В. Олещинський розпочав навчання на факультеті образотворчих мистецтв Королівського Варшавського університету; через рік отримав урядову стипендію, завдяки якій зміг навчатися у Франції. Учителями митця були Ф. Й. Гейм (малювання) та А. Л. Дантан (скульптура). У 1825–1830 рр. В. Олещинський продовжив навчання у Парижі, вивчав скульптуру в Школі витончених мистецтв у П’єра-Жана Давида д’Анже та медальєрне мистецтво на Паризькому монетному дворі під керівництвом Ніколя Тіольє. У травні 1830 р. майстер повернувся до Польщі та певний час працював на Варшавському монетному дворі. Незабаром взяв участь у Листопадовому повстанні, після поразки якого емігрував. У 1832–1857 рр. жив у Парижі. У 1857 р. проживав у Познані, згодом, у 1858–1863 рр. – у Варшаві, де мав майстерню у Королівському замку й отримував численні приватні замовлення. У 1865 р. перебував у Варшаві, звідки вирушив до Риму. Помер художник у Римі 11 серпня 1866 р., похований на кладовищі Ле-Шампо в Монморансі в Парижі. В. Олещинського вважають найвидатнішим представником романтизму в польській скульптурі. Майстер створив численні пам’ятники та надгробки представників польського емігрантського середовища, портретні статуетки, бронзові медальйони та медалі. Задумав виконати медальєрну галерею польських письменників, до якої увійшли, зокрема, зображення Ю. Бартошевича, К. Войцицького, Ю. Крашевського – одні з кращих у доробку митця. В. Олещинським створено перший у Польщі пам’ятник А. Міцкевичу на площі перед костелом св. Мартіна в Познані, відкритий у 1859 р. Основними матеріалами творчості скульптора слугували мармур, бронза, гіпс, глина. Основними техніками графічних пошуків – літографія і гравіювання на міді.

Опис роботи

Стефан Вітвіцький (Stefan Witwicki) (13.09.1801–15.04.1847) – польський поет-романтик і публіцист. Народився 13 вересня 1801 р. у селі Іванів нa Поділлі (нині Вінницька обл.). Закінчив Волинський ліцей. З 1822 р. жив у Варшаві, де розпочав кар’єру в Урядовій комісії віросповідань і народної освіти. У 1824–1825 рр. у Варшаві дебютував двома збірками «Балад і романсів». У 1829 р. опублікував драму «Едмунд», у 1830 р. – парафраз «Вірші з Біблії» і том віршів «Сільські пісні», що набули популярності після того, як їх поклали на музику Фредерік Шопен і Станіслав Монюшко. У 1832 р. емігрував і став одним зі співзасновників Товариства об’єднаних братів у Парижі. Певний час товаришував з А. Міцкевичем. У 1838 р. вийшла друком збірка віршів С. Вітвіцького «Польський вівтар». Незадовго до смерті мав намір стати священником і видав два молитовники. Схвалення в інтелектуальних колах отримали моралістичні публікації С. Вітвіцького «Вечори паломника» (1837–1845) та «Листи з-за кордону» (1842). Помер у Римі в 1847 р. Похований на цвинтарі Кампо Верано.

Надписи та символи

«Stefan Witwicki».

Портретована особа