Медаль «Етевен Корнеліс зв. Королева»

Гендрік ван Бален-старший

Основна інформація

ID: С-II-684
Автор: Гендрік ван Бален-старший
Назва: Медаль «Етевен Корнеліс зв. Королева»
Культура: Новий час
Техніка: відлив
Матеріал: бронза
Розміри (діаметр, см): 7.8

Додатково

Вид: скульптура (рельєф)
Жанр: історичний
Сюжет: Портрет
Провенанс: Збірка Дідушицьких

Інформація про автора

Автор: Гендрік ван Бален-старший
Роки життя: 1575–1632
Біографія: Гендрік ван Бален-старший (1575–17.07.1632) – фламандський художник і дизайнер вітражів. Народився у місті Антверпен. Батьки – Віллем ван Бален та Мактельд ван Альтен. Віллем ван Бален був комерсантом і таким чином майбутній художник походив з купецького стану. Точної дати народження художника не збережено. Зазвичай її розміщають на зламі 1574–1575 рр. Оскільки народився в забезпеченій сім’ї торговця-бакалійника тому здобув гарну початкову освіту, включно зі знанням іноземних мов. Навчався живопису в Адама ван Ноорта (1562–1641) і, можливо, у Мартіна де Воса (1532–1603). У віці сімнадцяти років, в 1592 р., був прийнятий як майстер до цехового об’єднання митців Гільдія Святого Луки в Антверпені. У 1608 р. та 1609 р. був другим деканом цієї гільдії, а у 1609 та 1610 рр. – першим деканом. У 1592 р. вирушив до Італії та до 1605 р. жив та працював у Римі та Венеції. Імовірно, в Італії познайомився з німецьким художником-романістом Гансом Роттенхаммером (1564–1625). У їхніх творах історики мистецтва знаходять багато спільного. Після повернення до Антверпена входив до товариства нідерландських художників «Братство романістів» (Broederschap van Romanisten), у 1613 р. ван Бален став деканом братства. У 1605 р. Гендрік ван Бален одружився із Маргарет Брірс. У подружжя було одинадцять дітей, до історії увійшли художники Ян ван Бален (1611–1654), Каспар ван Бален (1615–1641) та Гендрік ван Бален Молодший (1623–1661). Дочка Ван Балена зрештою вийшла заміж за художника Теодора ван Тюльдена (1606–1669). У 1613 р. художник відправився у північні Нідерланди з дипломатичною місією, серед учасників котрої були Яном Брейгелем Старшим (1568–1625) і Пітером Паулем Рубенсом (1577–1640). Тут вони познайомилися з Гендріком Гольціусом (1558–1617) та іншими художниками Харлемської академії мистецтв. Гендрік ван Бален багато картин писав у співпраці з іншими художниками, зокрема з Йоосом де Момпером (1564–1635), Яном Брейгелем Старшим або Пітером Паулем Рубенсом. Антоніс ван Дейк написав портрет свого вчителя в період 1627–1630 рр., який зараз зберігається в Музеї Гетті в Лос-Анджелесі. Ван Бален понад тридцять років керував великою майстернею і мав багатьох учнів, зокрема, був учителем свого сина Яна ван Балена. У реєстрі Гільдії Святого Луки записано 26 учнів ван Балена, серед них Антоніс ван Дейк (1599–1641) і Франс Снейдерс (1579–1657). Гендрік ван Бален Старший помер у віці п’ятдесяти п’яти років 17 липня 1632 р. в Антверпені. Похований у церкві Святого Якова (Jakobskirche) в Антверпені.

Опис роботи

Бона Марія Сфорца д’Арагона (02.02.1494–19.11.1557) – дружина короля Сигізмунда I Старого (1467–1548), короля польського, великого князя литовського, руського і жемайтського. Народилася в сім’ї міланського герцога Джан Галеаццо Сфорца (1469–1494) та Ізабелли Арагонської (1470–1524). У квітні 1502 р. її матір Ізабелла разом із єдиною вцілілою дочкою оселилися в замку Норманно-Свево в Барі, де Бона розпочала навчання. Серед наставників були італійські гуманісти Хрісостомо Колонна та Антоніо де Ферраріс, які викладали латинську мову, класичну літературу, математику, історію, право, природничі науки, богослов’я, географію. Опанувала гру на кількох музичних інструментах. Після смерті першої дружини польського короля Сигізмунда I Барбари Запілля Карл V посватав Бону за Сигізмунда. 6 грудня 1517 р. в Неаполі відбулися заручини, а 18 квітня, 1518 р. весілля і коронація із королем Сигізмундом I. У шлюбі народилися двоє синів і чотири дочки: Ізабелла (1519–1559), дружина Яна Запольськи (Янош Запілляї) (1487–1540), короля Угорщини (1527–1540), князя Трансільванії; Сигізмунд Август (1520–1572), великий князь Литовський, король Польщі, глава федеративної держави Річ Посполита обох народів; Софія (1522–1575), дружина Генріха V, герцога Брауншвейг-Вольфенбюттеля (1489-1568); Ганна (1523–1596), королева польська, дружина князя Трансільванії Стефана Баторія, короля польського (1576–1586); Катерина (1526–1583), з 1562 перша дружина Юхана III Вази (1537–1592), короля Швеції (1568–1592), герцога Фінляндії (з 1556); Войцех-Альбрехт (1527), мертвонароджений. Чи не з самого початку перебування в Польщі королева Бона прагнула утвердити сильну політичну позицію, створила власну партію та одночасно посилювала свій вплив на короля. За життя Сиґізмунда I домоглася обрання королем і коронації 10-річного Сиґізмунда II Августа. Після смерті Сиґізмунда I (1548) Сиґізмунд Август боровся з амбіційною матір’ю. Бона Сфорца виношувала плани об’єднання під своєю владою чи не всієї Європи шляхом династичних шлюбів своїх дітей. Через погані стосунки із сином намірювалась покинути країну й після відмови від численних володінь, король погодився на її від’їзд. У 1556 р. вона залишила Річ Посполиту. 17 листопада 1557 р. було складено заповіт. Померла у своєму князівстві в Барі в Італії, за однією із версій, від отруєння, заподіяного власним лікарем за наказом Габсбургів. Похована в базиліці св. Ніколао в Барі, коштом доньки Анни у 1593 р. було встановлено мармуровий гробівець.

Надписи та символи

«Bona Sforcia D Regina Polonia».

Правове регулювання

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького