1970-ті роки в творчості Леопольда Левицького вважаються часом його повноцінної реалізації у широкому тематичному й формальному діапазоні. На початку 1970-х рр. художник знайшов свою оригінальну тематику, неповторно-індивідуальний стиль графічної мови – гранично узагальнений, скупий і водночас чарівний у своїй артистичній безпосередності, побудований на поєднанні лаконічних контурів та плям, нашаруванні площин. Окрім того, останні три роки свого життя художник захоплювався технікою літографії. У цій техніці було створені чи не найкращі полотна з автобіографічними мотивами.