Франческо Ґварді, працюючи над своїми «архітектурними капріччо», великою мірою надихався творами свого попередника Каналетто. Однак, він, на противагу Каналетто, для більшості своїх фантазійних композицій обирав вертикальний формат на аркушах невеликого розміру. Ґварді часто інтерпретував елементи з реальних архітектурних об’єктів – венеційських палаццо, площ або малих закритих внутрішніх дворів, які у Венеції називали «campi», зображаючи їх з-під колонад портиків та галерей. Ґварді неодноразово звертався до цього архітектурного виду, принаймні, ми можемо виявити низку аналогічних зображень із незначними змінами в композиції. Найбільш наближеними до твору з галереї є полотно з колекції музею Жакмар-Андре та дещо відмінний етюд гуашшю з музею Метрополітен. Значна близькість у композиції, розташуванні фігур та деталей є підставою припустити, що рисунок був виготовлений як підготовчий етюд до картини з музею Жакмар-Андре. Першоджерелом до серії цих робіт могла слугувати картина Каналетто, виконана 1765 року для Венеційської академії мистецтв, на якій зображено довгу колонаду з невеликою площею. Слід зазначити, що роботи з таким же архітектурним видом датуються 1770–1780-ми роками. Цим періодом можна датувати і львівський рисунок.