Іконографія цього біблійного сюжету завдяки напруженій драматургії, психологічній контроверсійності й змістовому наповненню в європейському мистецтві надзвичайно багата. У галерейній картині прочитується «кранахівський» стиль: у композиції, колориті й особливо вирішенні образу Юдити, позначеного легким еротизмом, з довгими руками, округлими плечима, невеликим розміром бюста, рудяво-золотим волоссям і безжальним холодним поглядом. В юдео-християнській традиції Юдита стала символом патріотизму, вбивши головнокомандувача вавилонського війська Олоферна й урятувавши місто-фортецю Ветулію, перемоги Діви над дияволом, чистоти і віри над хіттю і гординею. Подібно до інших старозавітних праведних жінок, наприклад, Естер, Юдита вважається типологічним прообразом Діви Марії – Нової Єви, яка перемагає сатану і спокусу, що привела людство до гріхопадіння. Юдита – «слабкість сильніша за силу», жіночий відповідник Давида, який переміг Голіафа.