Оплакування Христа

невідомий

  • Оплакування Христа 2
  • Оплакування Христа 3
  • Оплакування Христа 4
Основна інформація
ID
С-I-300
Автор
невідомий
Назва
Оплакування Христа
Дата створення
кін. XV ст.
Техніка
різьба
Матеріал
бронза
Розміри (висота x ширина, см)
16 x 20
Інформація про автора
Автор
невідомий
Країна
Опис роботи
Сцена «Оплакування Христа» є одним із завершальних сюжетів Страсного циклу – наступним є «Покладання до гробу». Іконографія сюжету широка, розповсюджена у всіх християнських країнах. Змальовані події відбуваються на горі Голгофа у Велику П’ятницю після зняття Ісуса з хреста, часто біля його підніжжя. Джерелом для зображень сцени є канонічні Євангелія, апокрифічне євангеліє від Никодима та текст «Золотої легенди». У сцені відтворений натовп, що розходиться, а з мертвим Спасителем залишаються семеро найближчих людей: Діва Марія, євангеліст Іван, Никодим, Йосип з Ариматеї, Марія Магдалина і дві сестри Діви Марії, доньки Святої Анни від наступних шлюбів – Марія Клеофасова і Марія Саломея. У різних творах мистецтва кількість осіб може змінюватися, але константою залишаються три постаті: Ісус, Богородиця та Іван – улюблений учень Христа. Хоча Мікеланджело у своїй геніальній «Пієті» зобразив лиш дві фігури – Матір Божу та мертвого Сина у неї на колінах.
Бронзовий горельєф з колекції Галереї представляє традиційний варіант, де зображені три постаті до пояса. В центрі фронтально представлене зняте з хреста тіло Ісуса у пов’язці на стегнах (перізонії). Його голова у великому терновому вінку обернена вліво до Богородиці, яка зображена у профіль. Голову і плечі Марії прикриває мафорій. Її вуста, розкриті у болісному плачу, торкаються щоки мертвого сина. Правою рукою вона ніжно тримає долоню Христа зі слідом від цвяха. Ліва рука Ісуса безвольно звисає вздовж тіла. На його правому боці зображена рана, нанесена списом римського легіонера Лонгина. По інший бік Спасителя художник помістив фігуру Івана Євангеліста. Руками він підтримує тіло Христа за талію. Апостол, охоплений горем, відвертає обличчя. Характерними є густі локони, які обрамляють його обличчя. Роботу створено, ймовірно, у північно-західній Європі, можливо у Німеччині – у традиції цих країн було зображувати терновий вінок великим, об’ємним, іноді непропорційно великим відносно розмірів голови. Під час створення горельєфа автор надихався роботою «Пієта» (бл. 1460, Національна пінакотека Брера у Мілані) венеційського художника, засновника Венеційської школи живопису Джованні Белліні (1430–1516).
Правове регулювання
Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького