Святий Єронім (бл. 342–420 рр. н. е.) був теологом, письменником і відлюдником, відомим здійсненням першого латинського перекладу Біблії – Вульгати. Святий став популярною фігурою в живописі XVII – XVIII століть після проголошення Тридентським собором Вульгати як офіційного перекладу Біблії. Чотири роки Єронім провів у пустелі, тому в багатьох зображеннях художники надавали значну увагу деталям скелястого ландшафту. Найчастіше святого зображали як покутника, з пов’язкою на стегнах, худорлявим і змореним. Його відтворювали майже оголеним, навіть якщо в роботі чоловік зображений за написанням книги, адже так змальовували пустельників-покутників. Атрибути Єроніма – книга Святого Письма, хрест, череп, лев біля ніг (за легендою, Єронім витяг колючку з лапи лева), голуб, перо та камінь, яким він б’є себе в груди. Автор полотна зобразив святого у вільній позі. Серед гористого краєвиду відтворений чоловік, який спирається рукою на камінь. На колінах у нього – книга. На камені біля лівої руки – клепсидра. Справа вдалині, за постаттю святого – озеро, далі – гори. На лівій стороні полотна відтворена скеля з деревами та печерою. Серед дерев зображений птах та дерев’яний хрест. З темряви печери виходить постать лева.