Зевс та Іо
невідомий (Італійська школа)
Основна інформація
- ID
- Ж-980
- Автор
- невідомий (Італійська школа)
- Назва
- Зевс та Іо
- Дата створення
- ХVІІ–XVIII ст.
- Техніка
- олійний живопис
- Матеріал
- мідь олія
- Розміри (висота x ширина, см)
- 15 x 13
Додатково
- Вид
- живопис
- Жанр
- міфологічний
- Сюжет
- Міфологічна сцена
- Провенанс
- Збірка Львівської міської галереї
- Експозиція
- Палац Потоцьких
Інформація про автора
Опис роботи
На полотні відтворено міфологічний сюжет про Зевса та німфу Іо за мотивами «Метаморфоз» Овідія. У стилістичному вирішенні твору простежується виразний вплив італійської академічної школи XVII–XVIII століть. Картина витримана в теплій, стриманій гамі із золотаво-вохристими, оливковими та коричневими тонами.
Цей міф отримав численні втілення в античному вазописі починаючи з другої половини VI століття до н. е. Протягом XV–XIX століть до згаданої теми неодноразово зверталися європейські майстри, серед яких Корреджо, Я. Йорданс, Рембрандт, П. П. Рубенс, Ф. Буше та інші.
Згідно з міфологічною фабулою, верховний бог закохався в прекрасну німфу. Щоб приховати зраду від своєї дружини Гери, він спустився до Іо на землю у вигляді хмари. Невідомий автор зображає момент перевтілення Зевса з людської подоби на густу темну хмару, яка клубочиться й стрімко насувається на дівчину, намагаючись повністю її поглинути.
Постать Іо зафіксована у складному, динамічному ракурсі. Перелякана німфа опустилася на ліве коліно, спираючись лівою рукою на землю, тоді як її права рука піднята догори у захисному жесті. Фігура дівчини має виразну анатомічну специфіку: масивний плечовий пояс та підкреслено міцні руки додають образу маскулінності. Митці доби бароко перебували під сильним впливом творчості Мікеланджело, де жіночі образи наділялися потужною, майже скульптурною пластикою. Крім того, це відображає тогочасну академічну практику, коли живописці через тогочасні моральні обмеження часто писали жіноче тіло з натурників-чоловіків, адаптуючи лише обличчя та груди.
Дія розгортається на тлі природи. Задній план розмитий і намічений силуетами дерев. Простір позбавлений деталізації, що дозволяє автору повністю сфокусувати увагу глядача на драматичній взаємодії двох персонажів.
Цей міф отримав численні втілення в античному вазописі починаючи з другої половини VI століття до н. е. Протягом XV–XIX століть до згаданої теми неодноразово зверталися європейські майстри, серед яких Корреджо, Я. Йорданс, Рембрандт, П. П. Рубенс, Ф. Буше та інші.
Згідно з міфологічною фабулою, верховний бог закохався в прекрасну німфу. Щоб приховати зраду від своєї дружини Гери, він спустився до Іо на землю у вигляді хмари. Невідомий автор зображає момент перевтілення Зевса з людської подоби на густу темну хмару, яка клубочиться й стрімко насувається на дівчину, намагаючись повністю її поглинути.
Постать Іо зафіксована у складному, динамічному ракурсі. Перелякана німфа опустилася на ліве коліно, спираючись лівою рукою на землю, тоді як її права рука піднята догори у захисному жесті. Фігура дівчини має виразну анатомічну специфіку: масивний плечовий пояс та підкреслено міцні руки додають образу маскулінності. Митці доби бароко перебували під сильним впливом творчості Мікеланджело, де жіночі образи наділялися потужною, майже скульптурною пластикою. Крім того, це відображає тогочасну академічну практику, коли живописці через тогочасні моральні обмеження часто писали жіноче тіло з натурників-чоловіків, адаптуючи лише обличчя та груди.
Дія розгортається на тлі природи. Задній план розмитий і намічений силуетами дерев. Простір позбавлений деталізації, що дозволяє автору повністю сфокусувати увагу глядача на драматичній взаємодії двох персонажів.
Правове регулювання
Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького
