Погруддя хлопчика

Казимира Малачинська-Пайздерська

Основна інформація

ID: С-I-629
Автор: Казимира Малачинська-Пайздерська
Назва: Погруддя хлопчика
Дата створення: 1910
Країна: Австро-Угорська імперія
Культура: Новітній час
Техніка: відлив
Матеріал: гіпс
Розміри (висота x ширина x глибина, см): 68 x 50 x 40

Додатково

Вид: скульптура
Жанр: портретний
Сюжет: Портретне погруддя
Провенанс: Національна галерея міста Львова (до 1940)

Інформація про автора

Автор: Казимира Малачинська-Пайздерська
Автор мовою оригіналу: Kazimiera Małaczyńska-Pajzderska
Роки життя: 1879–1959
Країна: Австро-Угорська імперія, Польща
Біографія: Казимира Малачинська-Пайздерська (4 березня 1879, м. Бучач, нині Терноп. обл. – 12 квітня 1959, м. Познань, Польща) – скульпторка і малярка, одна із найбільш яскравих представниць жіночої творчості на львівських теренах. Мисткиня народилася в Бучачі у родині Геллерсперг-Геллерів. У 1897 р. (за іншими даними – у 1903 р.) вийшла заміж за Мар’яна Антонія Малачинського. Навчання художниця розпочала у 1898–1900 рр. з відвідування публічної зали рисунка і скульптури львівської Художньо-промислової школи та продовжила у 1901–1905 рр. у С.-К. Островського та А. Попеля у приватній школі С. К. Батовського, О. Августиновича та О. Рейхана. У 1906-му та 1908–1910 рр. (за іншими даними – у 1906–1913 рр.) К. Малачинська-Пайздерська навчалася у Парижі в популярних на той час Академії Колароссі та Академії Ґранд-Шом’єр в Е.-А. Бурделя і Ф.-М. Шарпентьє. У 1911 р. (за іншими даними – у 1913 р.) у Парижі вдруге вийшла заміж за історика мистецтва Нікодема Пайздерського. До 1913 р. свої твори підписувала «К. Малачинська» або «К. Геллер-Малачинська».
Саме навчання у мистецьких центрах Європи обумовило експерименти мисткині з формою, її натхненність імпресіонізмом О. Родена та заснованою на осмисленні античного спадку творчістю Е.-А. Бурделя. У 1909 р. вона дебютувала на виставках у Львові з портретами президента Львова Тадеуша Рутовського, польського поета-модерніста Яна Каспровича, письменниці Марії Левицької та іншими енергійно модельованими скульптурами. У 1910 р. в паризькому Салоні експонувала портрет Адама Дідура у ролі Мефістофеля і композицію «Сироти». Цього ж року у Львові на Загальній виставці польського мистецтва було представлено три гіпсові скульптури К. Малачинської-Пайздерської – ескіз «Сиріт», «Чоловічий торс» (імовірно, портрет живописця Тадеуша Прушковського), «Юнака у задумі» (1910). На Осінній виставці у Львові було експоновано вісім творів скульпторки, зокрема «Погруддя Добрусі Лесневич», портрет актора Адама Дідура в ролі Мефістофеля й «Погруддя філософа Казимира Твардовського» (1911). У 1911 р. на виставках у Львові К. Малачинська-Пайздерська представила «Погруддя Владислава Міцкевича» (1911), «Портрет Марусі Горецької з Міцкевичів» (1911), «Погруддя Гелени Більської (1911), «Портрет співака Фернандеза» (1911). Перед від’їздом зі Львова до Познані у грудні-січні 1912–1913 рр. експонувала дві гіпсові скульптури «Портрет Владислава Вітвіцького» та «Портрет пані П.». Успішною була участь мисткині у виставках, що відбулись у галереї Захента у Варшаві (1912) та Товаристві прихильників красних мистецтв у Познані (1915).
Мисткиня відома скульптурними портретами – жіночими, ліричними; і чоловічими, з увиразненням інтелектуального, творчого, вольового начала. Ознакою її індивідуальної манери стали психологізм, відтворення мінливих настроїв, за якими проглядає сутнісне, імпресіоністська живописна форма, асиметрія композицій, експресивний рух, імпульсивна, майже живописна обробка поверхні, відлуння сецесії, модернізованої класики та архаїки. Утіленню творчих задумів слугували гіпс, мармур, бронза, в яких мисткиня створила десятки робіт, здебільшого голів, торсів та погрудь.
У роботах К. Малачинської-Пайздерської 1908–1912 рр. привертає увагу зрілість творчої манери, точність психологічних характеристик, достовірність відтворення індивідуальних рис. Гру світлотіні та зв’язок скульптури з середовищем забезпечують «живописність» абрисів, нечітка лінійність, невимушені нахили голів. Крім портретів та об’ємних композицій у 1908–1913 рр. мисткиня створила декілька рельєфів.
У царині живопису К. Малачинській-Пайздерській належать олійні портрети, квіткові натюрморти, краєвиди Львова, Волині та Італії, створені під впливом імпресіонізму.
З 1913 р. К. Малачинська-Пайздерська працювала у Познані, переважно у портретному жанрі. До цього періоду належать медаль Загальної Крайової виставки 1929 року і фігуративні барельєфи на пам’ятнику Найсвятішого Серця Ісуса Христа (1932, 1939).

Опис роботи

Творчість К. Малачинської-Пайздерської має дуальну образно-пластичну ґенезу, позначена інспіраціями сецесії, пластичних знахідок О. Родена та модернізованим відчитанням класицистичних традицій, імовірно, під впливом Е. А. Бурделя. Так, помітна у потужному бурделівському формотворенні елегійно-ностальгійна нота притаманна низці ранніх робіт мисткині початку 1910-х рр. Серед них – «Погруддя хлопчика», що відсилає до елліністичної та ренесансної пластики, сповнюється відлунь «великих стилів» XVII ст., асоціюється із путто й водночас набуває сучасних художніх ознак. З класичною традицією твір споріднюють ідеалізація образу задумливого дитинчати, вивершене м’яке моделювання чарівного обличчя, густого хвилястого волосся, торсу, лівої руки. Апеляцією до Античності, якою її взнала Нова і Новітня Європа, сприймається відсутність правиці, що нагадує втрачені фрагменти античних скульптур. Водночас на інспірованість погруддя творчістю О. Родена вказують асиметрія силуету, плинність і динаміка скульптурних мас. Показово, що скульптура сприймається не поєднання чи синтезом різнорідних інспірацій, а органічним зродженням новаційного в лоні класичних пластичних форм.

Надписи та символи

На цоколі зліва підпис і дата: «Paryż 910 / K. Małaczyńska».

Правове регулювання

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького