Дитячий театр

Антін Манастирський

Основна інформація

ID: Г-V-2161
Автор: Антін Манастирський
Назва: Дитячий театр
Дата створення: 1920-ті
Країна: Україна
Техніка: рисунок
Матеріал: папір перо туш
Розміри (висота x ширина, см): 20 x 33.5

Додатково

Вид: графіка
Жанр: ілюстрація
Провенанс: Закуплено в Д. Д. Семчишин, 1988

Інформація про автора

Автор: Антін Манастирський
Роки життя: 1878–1969
Біографія: Антон Іванович Манастирський (02.11.1878, м. Завалів, Тернопільська область – 15.05.1969, м. Львів) – живописець, графік. Батько Вітольда-Юрія Манастирського. Народний художник УРСР (1957). У 1888 році родина Манастирських переїхала до Станіславова (тепер – Івано-Франківськ), де підліток почав працювати у друкарні. Закінчив Львівську художньо-промислову школу (1894–1899), Краківську Академію Мистецтв (1900; 1905; викладачі Ю. Фалат, Ф. Цинк). Учасник художніх виставок від 1890. У 1900-му році «Товариство для розвою руської штуки», членом якого був Антін Манастирський, влаштувало виставку його перших живописних творів. Член ГДУМ (1922–1931) у Львові, активний учасник виставок Гуртка. Персональні виставки – у Львові (1952, 1958), Тернополі (1963). В історію образотворчого мистецтва Антін Манастирський ввійшов як портретист, пейзажист, автор картин соціально-побутового жанру, історико-фольклорної тематики у творах, книжкової графіки та тематичних зарисовок. Антін Манастирський є автором історичних сюжетно-тематичних картин, зокрема на козацьку тематику («У степу», «Біля криниці», «Біля водопою», репродуковані у 1910–20-х рр. на листівках), портретів і пейзажів, композицій за мотивами творів Т. Шевченка (репродуковано на листівках), малюнків на теми українських народних пісень (1915–26), зокрема «Ой під гаєм-гаєм» (1917), «Ой ходила дівчина бережком» (1926). Свою знамениту картину «Запорожець» створив у 1932 році. Тематичний діапазон книжкової графіки митця надзвичайно широкий. Однією з перших проілюстрованих ним книг у співпраці з Оленою Кульчицькою та Осипом Куриласом є «Перша книжечка для читання для українських дітей», що вийшла друком у Львові у 1922 році. Оформляв також твори І. Франка, М. Гоголя, шкільні підручники, дитячі видання. А. Манастирський є автором 53 ілюстрацій до Біблії, що вийшла друком у Львові у 1926 році. Найпліднішою була співпраця А. Манастирського із видавництвом «Світ Дитини» (1919–1939). Серед творів, що вийшли з ілюстраціями художника, були повчальні оповідання Я. Вільшенко «Чорнокнижник з Чорногори» (1921), І. Блажкевич «Мила книжечка» (1928), анімалістичні байки для дітей (Осип Маковей «Пригоди горобчика» (1922) «Оповідання про життя звірів» (1922), А. Лотоцький «Коник-дзвоник і слимак» (1923), Я. Вільшенко «Казка про шевчика Копитка і качурина Квака»), фантастичні байки (Р. Завадович інсценізація «Казки про царевича і підземну царівну» (1924)) та ін. Антін Манастирський виконував також оформлення деяких казок та оповідань у самому журналі «Світ Дитини» в 1930-х роках. Ще однією яскравою сторінкою співпраці із видавництвом став випуск «Робінзона Крузо» Д. Дефо в перекладі Ю. Шкрумеляка у 1929 році. Відома співпраця художника із видавцем М. Матвійчуком: у серії «Золота бібліотека української дитини» у 1930 році виходить книга Діда Модеста «Лихо з вогнем» з ілюстраціями художника. Манастирський з успіхом виконував зовнішнє оформлення книжок – віньєтки, шрифтові написи, кінцівки. Створював обкладинки серійного видання репертуару дитячого театру «Зустріч» (1925). Митець протягом життя створив ікони та іконостаси для багатьох церков, серед них: іконостас у Церкві Різдва Христового у с Більшівці (1920–1930); намісний ряд іконостаса (1923) та ікони вівтарів у бічних каплицях Богородиці та Христа (1936); у Церкві апостолів Петра і Павла м. Комарно; бічний вівтар Св. Димитрія у Церкві Св. Димитрія с.Милятин (1935); іконостас у Церкві Симона Стовпника с. Нагачів (1909); іконостас у Церкві Пресвятої Трійці м. Судова Вишня (1935); вівтарні образи Пр. Богородиці (1927) та Ісуса Христа (1928), запрестольний образ Івана Богослова (1938) у Церкві Святого Івана Хрестителя с. Суховоля; намісні ікони у церкві Андрія Первозванного м. Львів; ікони «Тайна Вечеря» і «Христос Пантократор» у Церкві Преподобної Параскеви с. Кавське; ікони у Церкві Архистратига Михаїла м. Комарно; іконостас у Церкві Найсвятішого Серця Христового у с. Березець (1931); ікони у Церкві Святого Архистратига Михаїла с. Смерків; іконостас у Церкві Святого Архистратига Михаїла с. Солова (1929); вівтарні ікони у Церкві Преподобної Параскеви с. Великі Бірки. Відомий стінопис митця для церкви Успіння Пресвятої Богородиці у с. Жовтанці (1914–1930-ті), зокрема розписи апсиди та тематичні поліхромії «Юрій змієборець», «Христос із дітьми» та «Вручення Мойсеєві заповідей». Також А. Манастирський створював роботи для храмів у селах: Суходіл, Тустановичі, Гусаків, Повітно, Лозова, Коропуж, Ходаків, Женів, Новий Яжів, Нове Село, Зимна Вода, Вижняни. Серед живописних творів митця побутового характеру відзначимо роботи першої третини XX століття: «Селянин у хаті» (1900), «Портрети селян» (1920–1930 рр.), «Дідусь із Москалівки» (1929), «Жебрак», «Два приятелі» (1920), «Паламар», де митець зосереджується на душевному стані людини. Значно пізніше Антін Манастирський переходить до пленерних мотивів, наприклад, «Старий із Смерекова», де тема світла зовнішнього – сонячного, і внутрішнього – душевного є домінантною. Улюблений жанр митця – пейзаж. У ньому А. Манастирський зробив свої перші кроки, дебютуючи як художник на виставці Товариства для розвою руської штуки ще у 1900 році з двома роботами «Дорога» та «Вид на гору Парашку». Серед ранніх пейзажних робіт художника – серія «Рідна стріха» 1900-х років з мотивами галицького села, над якою художник працював майже три десятиліття. Раннім пейзажам Манастирського, зокрема у 1920-30-ті роки, притаманна стримана гармонізація кольорів, витримана в м'якій, розбіленій гамі сріблясто-сірих, блакитних та вохристих відтінків. Велику увагу у своїх працях приділяв мотивам села і пам'яткам народної архітектури. Під впливом краси народної архітектури створив цикл етюдів «Стара народна архітектура». У 1920-х роках пейзажам художника притаманна ліричність, з’являється мотив «дороги», «стежки». У 1930-х роках палітра стає значно теплішою. Манастирський у своїх пейзажах намагається створити узагальнений образ ідеальної природи. У портретах А. Манастирський тонко відчував психологію людини, наділяв персонажів глибоким внутрішніми почуттями, влучно схоплював найбільш характерні риси обличчя, цікаві фізіономічні моменти: «Портрет матері художника» (1907), «Портрет дружини у чорній сукні» (1912) і «Автопортрет» (1919), «Портрет тестя» (1911), «Портрет Романа Нагірного» (1903). Майстерно написані також «Портрет старшого мужчини», «Портрет письменника Г», «Портрет старшої жінки» (всі три – орієнтовано 1919), відомого гуцульського різьбяра «Портрет Ф. Шкрібляка» (1929), «Портрет письменника М. Яцківа» (1919), «Портрет художника А. Пилихівського» (1932). «Автопортрет» (1919), «Портрет проф. Й. Чарнецького» (поч. 1930-х) тощо. Стилістично ці портрети відносимо до реалістичного мистецтва. Основним завданням, яке перед собою став митець у портретах, є виявлення характерного в людині, і цей принцип художник не змінював до кінця життя. Творчість Антіна Манастирського – це особливе явище в українському мистецтві, поєднане з високою культурою і глибоким національним чуттям. Митець позиціював себе як художника-реаліста, тонкого і вдумливого літописця життя рідного краю, неповторної привабливості його природи, героїчної історії. 15 травня 1969 року художник помер у Львові. Похований у родинному гробівці на Личаківському цвинтарі.

Опис роботи

Рисунок виконаний чорною тушшю. Композиція прямокутної форми, де серед іграшкових споруд та іграшок зображено шестеро дітей. Ліворуч зображена дівчина, що сидить на кубі, повернута вправо, в народному одязі, у руках тримає ляльку. Позаду неї – дівчинка в народному одязі, що приміряє театральну маску. Біля неї лежить хлопчик, повернутий вліво, тримає у руках кобзу. Перед ним лежить аркуш паперу. По центру на кубі сидить хлопчик із невеликим прямокутним мольбертом, повернутий у 3/4 вліво. У правій руці в нього олівець, яким він визначає, очевидно, пропорції дівчинки з лялькою. Позаду нього хлопчик у довгій сорочині, лівою рукою тримає маятник. Праворуч – двоє хлопчиків, повернуті вліво, запускають літачка. Хлопчик на передньому плані присів на ліве коліно, піднявши праву руку з літачком. Позаду стоїть хлопчик, у лівій руці тримає книжку, праву підняв догори, вказуючи напрям польоту літачка. Ліворуч на задньому плані стилізоване зображення театру, у фронтоні, по центру напис: «Діточий / театр». Рисунок обведений чорною рамкою геометричної форми.

Надписи та символи

В правому нижньому куті рисунка авторський підпис олівцем: «А. Манастирський». В центральній частині під рисунком підпис олівцем польською мовою: «V okladze 18.5 cm szerok obrazy».

Правове регулювання

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького

Дитячий театр

Інше