Жінка в хаті, чоловік у полі

Олександр Саєнко

Основна інформація

ID: Г-I-1164
Автор: Олександр Саєнко
Назва: Жінка в хаті, чоловік у полі
Дата створення: 1921
Техніка: акварель
Матеріал: папір акварель олівець
Розміри (висота x ширина, см): 18.3 x 23.6

Додатково

Вид: графіка
Жанр: побутовий
Провенанс: Закуплено в Саєнко Н. О., 1990

Інформація про автора

Автор: Олександр Саєнко
Роки життя: 1899–1985
Країна: Україна
Біографія: Олександр Ферапонтович Саєнко (8 (20) серпня 1899, Борзна, нині Чернігівської області – 5 березня 1985, Київ) – український митець-декоратор. Народний художник УРСР (1975). Творчість майстра зберігає Борзнянський художньо-меморіальний музей «Садиба народного художника України О. Саєнка», заснований 1966 року. У ранньому віці втратив слух і мову через перенесену хворобу. Навчався в Санкт-Петербурзькому імператорському училищі глухонімих (1907–16); продовжив художню освіту в Борзні в художній студії А. Лазарчука (1916–17), Київській художній школі (1917–18), Миргородському художньо-промисловому інституті (нині – Полтавська обл., 1918–19). Закінчив Київський художній інститут (1928; викладачі М. Бойчук, В. Кричевський). Саєнко працював у галузі монументального та монументально-декоративного мистецтва в техніці інкрустації соломою. Був ініціатором створення музею історії Борзнянського сільськогосподарського технікуму (відкрито 1964 року). 1975 року Саєнкові надано звання народний художник УРСР. Основні теми творчості, позначеної національним мистецьким колоритом, ритмом, динамікою, – історія України, шевченкіана, українська природа. Автор монументально-декоративних панно, виконаних у техніці мозаїки соломою, художнього текстилю (гобелени, килими), проєктів інтерʼєрів житлових і громадських приміщень; меблів, кераміки, декоративних тканин (вибійка), живописних та графічних творів. Ініціатор створення історико-краєзнавчого музею в Борзні (1964). Учасник обласних, всеукраїнських, всесоюзних, міжнародних мистецьких виставок від 1924. Персональні – у Львові (1962), Києві (1962, 1967, 1974, 1984), Борзні (1963). Відомі живописні та графічні твори – «Автопортрет» (1918), «Мотрона Саєнко», «Козак на коні», «Вівчар», «Пастушка з вівцями» (усі – 1922), «Кричевський у блакитному» (1924), «Український жіночий портрет» (1925), «Гончар», «Ткаля» (обидва – 1926); монументальний розпис «Вшанування запорожців» (1920); мозаїка соломою «Минуле» (1920), «Козак Мамай» (1928), «Невільники», «Семен Палій» (обидві – 1966), «Кий – засновник Києва» (1982); мозаїчні панно – «Минуле» (1920), «На панщині пшеницю жала» (1922), «Бранці в турецькій неволі» (для приміщення історичної секції ВУАН у Києві), «Козак Мамай» (обидва – 1928), «Весна» (1957), «Свято врожаю» (1960), «Птахи» (1963; у готелі «Дніпро» в Києві), «Реве та стогне Дніпр широкий» (1964), «Невільники» (1966), «Семен Палій з люлькою», «Іван Сірко» (обидва – 1967), (обидва – 1973); гобелени — «Козенята під деревом» (1956), «Щедра осінь», «Диво-сад», «Кози і птахи», «Пам’ять» (усі – 1977), декоративні панно-вибійки – «Птах і звір» (1922), «Осіння казка» (1978); керамічні тарелі – «Дівчина з вівцями», «Іван Мазепа» (обидва – 1922), «Козак Мамай», «Птахи» (обидва – 1980); ескізи – «Українська старовина» (1921), «Зустріч козака», «Козак Мамай» (обидва – 1924); проєкт інтер’єру хати (1927); погруддя П. Куліша (1936); композиції – «Т. Шевченко під вартою» (1937), «Збирання яблук» (1940); декоративні тканини-вибійки – «Весняні голоси», «Мелодія літа» (обидві – 1976), «Сонячні ритми» (1977), «Осіння казка» (1978); килим «Квіти України» (1979); керамічний пласт «Збір яблук»; декоративна ваза «Птахи» (обидва – 1980) тощо. Найвідоміший твір Саєнка – велика декоративна картина «Козак Мамай». Енергійність, стрімкі контури підкреслюють силу й могутність героя. Все панно трактоване лаконічно, зібрано, цільно – все це надає йому ще більшої виразності. Важливе місце в житті та творчості Саєнка займала постать Тараса Шевченка. Художник досконало вивчив біографію поета. У власній бібліотеці сімейства було дуже багато творів Шевченка, на сторінках яких залишилися записи та помітки Олександра Саєнка. Певні мотиви творчості великого поета художник переніс у свою творчість. Один із найкращих монументальних творів – панно «На панщині пшеницю жала…» (1920). Художника завжди вабила історія України. Особливої уваги він уділяв своєму землякові – Семену Палію – уродженцю Борзни. Виразний малюнок, ясні кольори створюють переконливий образ Палія у творах «Семен Палій», «Зустріч Семена Палія після Полтавської битви». Помер Олександр Саєнко 5 березня 1985 року у Києві, похований на Байковому кладовищі.

Опис роботи

Ескізна композиція у формі арки, що складається із двох частин, намальованих на жовтому тлі. Обидві мають аркову форму. Праворуч – кольорова стилізована композиція із зображенням жінки в українському національному костюмі, що сидить на дерев’яній лаві та лівою рікою притримує дитину. Праву руку поклала на голову другої дитини, яка тягнеться до жінки. Праворуч внизу зображення курки, що сидить на яйцях. Ліва частина – чорно-біла стилізована композиція, тонована в блакитний колір. Ескізне, ледь накреслене олівцем зображення чоловіка з вусами, що сидить під похиленим деревом, підігнувши одну ногу. Вдалині зображено двох волів, запряжених у віз. Для побудови твору митець використовує обернену перспективу. Композиція має монументальний характер, близька до творів «бойчукістів».

Надписи та символи

Внизу написи олівцем та ручками різними кольорами: «1921 р.»; «Чоловік у полі»; «Саєнко О.»; «Фреска»; «Жінка у хаті»; «О. Саєнко 1921».

Правове регулювання

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького