Актуалізація античного художнього ідеалу та ідеї калокагатії (єдності внутрішньої й зовнішньої краси) – характерна ознака італійського Ренесансу, заснованого на антропоцентризмі, уявленні про людину як істоту богонатхненну і вільну, яка, зберігаючи зв’язок із трансцендентним, доцільно перетворює довколишній світ. Прикладом слугує зображення, виконане невідомим італійським майстром XV ст. згідно з класичними античними взірцями. Відтворюючи атлета, у Стародавній Греції – учасника Олімпійських ігор, містянина, шанованого та обраного полісом, невідомий майстер зосередився на моделюванні оголеного тіла, осмисленого як досконалий, гармонійний, культивований людиною естетичний об’єкт. Особливістю скульптури є зображення атлета у дії, інтерпретованій як вияв досконалої сутності.