Плакета «Адам Міцкевич»

Адам-Бернард Міцкевич (21.12.1798–26.11.1855) – один із найвидатніших польських поетів, письменник, діяч польського національно-визвольного руху. Засновник польської романтичної драми та романтизму в польській літературі. Національний поет Польщі, Литви та Білорусі. Активіст руху за незалежність, організатор польських загонів для боротьби проти Росії, бонапартист. Син шляхтича герба Порай Миколи Міцкевича (1765–1812), адвоката в Новогрудку (нині Білорусь). У 1807–1815 рр. здобув освіту в домініканській школі при новогрудському храмі Михайла Архангела, у 1815 р. вступив до Віленського університету на фізико-математичний факультет, проте незабаром перевівся на словесний. З 1817 р. брав участь у створенні та діяльності патріотичних молодіжних гуртків. У 1818 р. у віленській газеті «Tygodnik Wileński» опублікував перший вірш «Міська зима» («Zima miejska»). У 1820 р. написав програмний вірш «Ода до юності». Після закінчення університету в 1819–1823 рр. служив учителем у Ковно (сучасний Каунас). У 1822–1823 рр. за сприяння близьких друзів у Вільно видав перший том творів, до якого увійшли балади та романси. Ідеї та теми, започатковані в баладах, отримали розвиток у великих у поемах «Ґражина» і «Дзяди» (2 і 4 частини). У 1823 р. А. Міцкевича було заарештовано та ув’язнено у василіанському монастирі у Вільнюсі (з осені 1823 р. до березня 1824 р.), а згодом засуджено до заслання за участь у таємних молодіжних організаціях. У 1826–1830 рр. в журналах та альманахах вийшли друком балади, «Сонети», «Фарис», «Конрад Валленрод», «Дзяди». 22 липня 1834 р. Адам Міцкевич одружився із Целіною Шимановською (16.07.1812–05.03.1855), із якою мав шестеро дітей, двох дочок та чотирьох синів. З травня 1829 р. проживав у Німеччині, Швейцарії, Італії. У 1832 р. оселився у Парижі, співпрацював із діячами польської еміграції, займався політичною публіцистикою. У 1834 р. в Парижі опублікував свій найбільший твір, польську національну епопею – поему «Пан Тадеуш», над якою працював у 1832–1834 рр. У 1839–1840 рр. викладав латинську літературу в Лозанні. У 1840 р. став першим професором слов’янської словесності в Колеж де Франс. У 1841 р. А. Міцкевич потрапив під вплив проповідника польського месіанства Анджея Тов’янського, за пропаганду ідей якого французький уряд у 1845 р. усунув поета від викладання і встановив за ним поліційний нагляд. У квітні 1855 р. втратив дружину. Останні роки життя провів у великій скруті. У 1852–1855 рр. працював у бібліотеці Арсеналу. Помер 26 листопада 1855 р., ймовірно, від холери. У 1890 р. прах Міцкевича був перевезений із Парижа до Кракова та розташований у Вавельському кафедральному соборі.

«Adam Mickiewicz».

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького