Портрет Юзефа-Ігнація Крашевського

Юзеф-Ігнацій Крашевський (28.07.1812–19.03.1887) – польський письменник, публіцист, видавець, художник, історик, філософ, енциклопедист, громадський і політичний діяч – народився у Варшаві в шляхетській родині герба Яструбець. Батьки, Ян Крашевський і Зофія, уроджена Мальська, мешкали на Гродненщині у маєтку Долге неподалік Пружан. Юзеф-Ігнацій був найстаршим із п’яти дітей у родині. Наймолодший брат Каєтан (1827–1896) був літератором, автором оповідань і повістей, Люциан – художником і фотографом, одним із початківців польської художньої фотографії. У 1822–1826 рр. Юзеф-Ігнацій Крашевський навчався у школі в Білій Підлясці, тоді відомій як Білська академія; у 1826–1827 рр. – у школі в Любліні; у 1827–1829 рр. – у гімназії у Свіслочі. У вересні 1829 р. розпочав навчання на медичному відділенні Віленського університету, проте незабаром перейшов на літературне. Брав активну участь у студентському житті та антиурядових гуртках. 3 грудня 1830 р. разом із групою молоді був заарештований. Перебування у в’язниці тривало до березня 1832 р. Згодом юнака вислали до Вільна, де він розпочав історичні дослідження, що надалі утворили чотиритомну працю «Wilno od początków jego do roku 1750» (1840–1842). У цей же період створив кілька повістей. 10 червня 1838 р. Юзеф-Ігнацій Крашевський одружився із Зофією Вороничівною, племінницею римо-католицького священника Яна Павла Вороніча (1757–1829). У 1841–1851 рр. редагував вільнюський «Атенеум», з 1851 р. став співробітником видання «Gazeta Warszawska». У 1853 р. оселився у Житомирі, де обіймав посади куратора польських шкіл, директора Житомирського театру (з 1856), директора дворянського клубу та президента Благодійного товариства. У 1860–1887 рр. був почесним членом Познанського товариства друзів науки. В той таки час здобув популярність як письменник. У 1866 р. поселився у Кракові, а незабаром переїхав до Австрії. У 1868 р. заснував власну друкарню у Дрездені. З 1873 р. присвятив себе виключно літературній творчості. Під час перебування у Дрездені кількаразово відвідував Галичину. В 1882 р. заснував видавництво «Macierz Polska» у Львові. У 1876–1887 рр. написав 29 романів у 76 томах, що утворили цикл «Dzieje Polski», в якому в художній формі описано історію Польщі та Великого князівства Литовського із найдавніших часів. У 1883 р. Юзеф-Ігнацій Крашевський був заарештований в Берліні за звинуваченням у розвідувальній діяльності на користь Франції та засуджений до трьох з половиною років ув’язнення у фортеці Магдебург, проте через хворобу легень у 1885 р. звільнений під заставу. Працездатність і плідність роботи Ю. І. Крашевського вражала сучасників, його літературна спадщина налічує близько 600 томів романів, повістей, поетичних і драматичних творів, праць з етнографії, фольклористики, публіцистичних і літературно-критичних статей. Як художник і графік був учнем Бонавентури Домбровського (1807–1862); малював акварельні пейзажі, портрети, був майстром офорта. Помер 19 березня 1887 р. в Женеві. Похований у Кракові.

«J. I. Kraszewski / M. A. Sozański / Flor. 6.2.1887».

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького