Каєтан Вінцент Келісінський створив численні офорти та малюнки, присвячені фольклору, життю польських сіл та містечок, історичним пам’яткам та пейзажам. Він один із перших створив екслібриси на польських землях. У мандрівках різними місцевостями збирав графічні матеріали для видань «Польські старожитності» та «Народні костюми». У 1855 р. познанський видавець Ян Константій Жупанський опублікував «Альбом Келесінського», де зібрав розрізнені роботи художника. Графічні роботи, малюнки, альбоми для малюнків та листування Келісінського зберігалися в Бібліотеці Курніка Польської академії наук, а також у національних музеях (Краків, Познань, Варшава) та відомих бібліотеках (Ягеллонський університет, Оссолінеум, Варшавський університет). На рисунку зображено двох молодих чоловіків, які стоять поруч один біля одного у повний зріст і спілкуються між собою. Обоє вбрані в традиційний одяг селян або міщан ХІХ століття. Композиція показана з двох різних ракурсів: ліворуч – фігура, яка повернута обличчям частково до глядача, постать праворуч спиною до глядача. Вони представлені на фоні, що схожий на заміський краєвид із пагорбами та міськими мурами й будівлями вдалині. Чоловіки одягнені у довгі плащі або каптани, на голові дуже висока смушева шапка з прямим верхом. Штани практично непомітні під довгим подолом, лише видно, що вони вузькі й заправлені у взуття. Взуті у високі вузькі чоботи та підперезані поясом поверх верхнього одягу. Фігури показані у позах та із жестикуляцією, яка певною мірою віддзеркалена. Юнак праворуч праву руку тримає зігнутою в лікті на рівні вище поясу із відставленим в сторону вказівним пальцем інша рука опущена вниз. Інший чоловік демонструє такий самий жест, лише у нього рука піднята на висоту грудей. Складається враження, наче вони вказують в одному напрямку або ж активно жестикулюють. Вираз обличчя чоловіка зліва відкритий та спокійний, можливо, трохи усміхнений, його погляд спрямований на співрозмовника. Рисунок виконано олівцем у графічній техніці. Манера зображення досить деталізована, автор передає дрібні деталі народного строю, складки одягу. Оскільки рисунок якісно відображає і передає деталі та особливості народного одягу певного регіону, він має виражену етнографічну та історико-культурну цінність. Художня значущість полягає у точності та детальності відтворення народного строю, завдяки чому постає вагомим джерелом для дослідження і вивчення традиційної культури. В естетичному аспекті маємо справу із прикладом реалістичного рисунка з особливим акцентом на документальності твору.