Іконографічною основою скульптури зі збірки ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького є закорінене в ранньохристиянському мистецтві використання образів античних амурів для зображення Ангелів і Душі. Згодом італійські ренесансні майстри, щоб відрізнити античних еротів від Ангелів, почали зображати їх без крил, так вони перетворилися на «путті» (з італ. – немовля). Творцем класичного образу путті вважається Донателло, який зобразив грайливих танцюючих і співаючих дітлахів в античних туніках на рельєфах хорів Флорентійського собору. Маленькі фігурки еротів та амурів заповнили вільний простір у композиціях рельєфів тріумфальних арок, саркофагів, надгробків. Часто такі композиції мали алегоричний зміст. Особливістю скульптурного зображення зі збірки ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького є рокайльна стилістика, помітна у вишуканій позі, примхливості силуету, майстерному м’якому моделюванні форм.