Колекція етнографічних рисунків

Каєтан Вінцент Келісінський створив численні офорти та малюнки, присвячені фольклору, життю польських сіл та містечок, історичним пам’яткам та пейзажам. Він один із перших створив екслібриси на польських землях. У мандрівках різними місцевостями збирав графічні матеріали для видань «Польські старожитності» та «Народні костюми». У 1855 р. познанський видавець Ян Константій Жупанський опублікував «Альбом Келесінського», де зібрав розрізнені роботи художника. Графічні роботи, малюнки, альбоми для малюнків та листування Келісінського зберігалися в Бібліотеці Курніка Польської академії наук, а також у національних музеях (Краків, Познань, Варшава) та відомих бібліотеках (Ягеллонський університет, Оссолінеум, Варшавський університет). На зображенні показано дві жінки, котрих можна схарактеризувати представницями міщанства. Вони зображені в процесі ходи вулицею, яка, вірогідно, є передмістям, що можна припустити із будівлі на горизонті та паркану біля дороги. Постаті жінок, їхні пози та жести, дають змогу вважати, що тут схоплено момент розмови яку ведуть дорогою дві близькі людини, дуже вірогідно родички. Оскільки за позою та виразом обличчя можна допустити, що жінка праворуч старша супутниці, можливо, перед нами матір та дочка. Прямий погляд та впевнена поза голови та тулуба відносно більш «покладливого» й залежного погляду та жестів жінки ліворуч, підкріплює цей здогад. Особа ліворуч схиляє голову та нахиляє корпус у напрямку жінки справа, що можна розцінити як ознаку підпорядкування або шанобливого ставлення. На представленій композиції показана жанрова сцена із народного життя. Зображення виконане олівцем у графічній техніці. Слід відзначити, що змалювання деталізоване та очевидний інтерес автора до передачі деталей костюма. Фігури передані уважно й ретельно із акцентом на деталі одягу, переданий контурно фон створює контекст, проте не відвертає, а навпаки акцентує на постатях. Майстер зосередився на побутовому вбранні жінок. Контури чіткі, складки тканини промальовані лініями, що передають фактуру матеріалу. Оскільки рисунок якісно відображає і передає деталі та особливості народного одягу певного регіону, він має виражену етнографічну та історико-культурну цінність. Художня значущість полягає у точності та детальності відтворення народного строю, завдяки чому постає вагомим джерелом для дослідження і вивчення традиційної культури. В естетичному аспекті маємо справу із прикладом реалістичного рисунка з особливим акцентом на документальності твору.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького