Микола Ігнацій Вижицький (?–1757) – шляхтич, релігійний діяч, львівський архієпископ. Син Яна, старости брацлавського, та подільської воєводзянки Жабоклицької. Портрет належить до найкращих досягнень В. Петрановича. Лише після реставрації, коли були зняті живописні поновлення і відкритий напис у правому куті твору, встановили особу портретованого. Маляр реально передає мішкувату постать Миколи Вижицького з обвислим животом. Не приховує далеко не ідеальні риси обличчя: важке підборіддя, великі повні вуста, тонкий гострий ніс, маленькі хитрі очі. Енергійності зображенню надають підняті вгору дугоподібні брови. Рожево-охристий тон обличчя гармонує з одягом зеленого кольору. Домінантою до загального темного фону портрету виступають яскраво-червоні вуста. У 1736 році Микола Вижицький був нагороджений Августином ІІІ орденом Білого Орла, і саме його ми бачимо на портреті. Композиція портрета лаконічна і цілісна. На думку Овсійчука В. А., напис, що знаходиться у правому куті портрета, не має ніякого відношення до художника, що намалював Вижицького, а був зроблений, щоб висловити шанобливе ставлення до зображуваного. Вважають, що портрет був замовлений парафіяльним адміністратором Єжи Мацьким для Жовківського костелу.