Під яблунею (Двоє під деревом)

Цей твір, так звана світська ікона «Двоє під деревом» – унікальний іконопис раннього Бойчука, створений у Львові між 1910–1914 роками. Саме в цей час чітко окреслюється індивідуальна творча місія митця щодо створення національного монументального стилю шляхом синтезу візантійських іконописних традицій з декоративізмом і символізмом народного примітиву. Візантійська традиція прочитується у художніх творах львівського періоду (1910–1914) Бойчука: золоте тло, зворотна перспектива й пов’язані з нею умовності в зображеннях. Тоді він намагався переосмислити внутрішню суть біблійних образів і передати їх мовою художника ХХ ст. У цьому сенсі картина «Під яблунею» є програмним твором. Цей твір часто називають іконою, оскільки намальована вона темперою по золоту на дошці в іконописному стилі. Сюжетний образ полотна глибоко символічний – навіяний образом «Плодючого дерева», «Садом» Григорія Сковороди. Центром композиції є дерево. Ця яблуня з плодами – християнський символ, який апелює до моменту гріхопадіння Адама та Єви. Перший рівень іконо-картини – символічний, що відсилає нас до християнської традиції. Такий символізм характерний для народного мистецтва загалом. За принципом симетрії, дерево розташовано посередині іконо-картини й за способом зображення більше нагадує умовно-стилізоване зображення в народному стилі, аніж дерево, зображене в стилі реалістичному. Під яблунею, у найкращих традиціях народного жанру, дві людини – жінка та хлопець, збирають ці плоди, яких так рясно на дереві. Ці постаті теж розташовано за принципом симетрії: один – із лівого, а друга – із правого боку від дерева. Дуже часто в роботах Бойчука та його учнів бачимо зображення «Дерева життя». Архетип «Світового дерева» поєднує уявлення про час, простір, життя та смерть. У роботі також використано середньовічний плетений орнамент, який веде свої витоки від тератологічної язичницької плетінки, він символізує поєднання всього сущого, спадкоємність, він замикає зображення в самодостатній, непорушний світ. Цей унікальний експонат потрапив до ЛНГМ у 1973 році разом із приватною колекцією Ярослави Музики, котра у львівський період життя художника творчо співпрацювала з ним і з колом його послідовників. Ярослава Музика мешкала в будинку на вул. Чарнецького, де була розташована майстерня Бойчука (нині вул. Винниченка, 26), вона зуміла зберегти значну кількість архівних матеріалів і деякі твори, що залишилися після переїзду художника до Києва.