Вперше гравюру з такою назвою Б. Пінеллі помістив в альбомі 1809 року. Там було зображено троє жінок і двоє дітей, які перуть білизну в Альбанському озері, що неподалік від Риму. Композицію аналогічну до «львівського» варіанту, де зображено три жінки-пралі, але не розмальовану акварелями, художник виконав у 1815 році і помістив в альбом Nuova Raccolta di cinquanta Costumi Pittoreschi incisi all' acquaforte da Bartolomeo Pinelli Romano, Nicola de Antoni impresse, Ignazio Pavon Offre e Dedica, виданому у Римі у 1816 році. У кольоровому варіанті, але слабшому за рисунком у порівнянні з «львівським», гравюра відома з альбому з 16-ма гравюрами – Costume popolare, tratto dalla "Nuova raccolta di cinquanta costumi de' contorni di Roma compresi diversi fatti di brigandi disegnati ed incisi all'acqua forte", виданому в Римі у 1823 році Джованні Скуделларі. У дещо зміненому від «львівського» варіанті гравюра Costumi di Albano у виконанні Карла Людвіґа Фроммеля (Karl Ludwig Frommel) була видана в альбомі зі 103 гравюр під назвою Pittoreskes Italien у Ляйпціґу в 1840 році. На першому плані зображено троє жінок, що задіяні у пранні білизни у водах Альбанського озера – одного з найчистіших гірських озер в Апеннінах. У центрі – монументальна постать жінки з дошкою на голові з випраною білизною, подібна до античної скульптури. Справа від неї – жінка, що сидить під деревом біля великого мідного джбану: в ньому – білизна, принесена для прання. Третя жінка, що присіла на коліна, пере простирадло в озері. Жіночі фігури акцентовані насиченими, яскравими кольорами одягу – червоним, синім, жовтим. Тло (дерева, гори, небо) у приглушеній голубо-зеленій гамі.