Символічні зображення Ісуса мали на меті розкрити різні сторони його земного служіння і вчення. Одне із них – Спаситель в образі Доброго Пастиря, з вівцею на плечах і з вівцями довкола, яке з III–V ст. трапляється у розписах римських катакомб, мозаїках базилік і гробниць, рельєфах саркофагів, на надгробних стелах, у формі круглих скульптур. Пізньоантичний буколічний образ пастуха і гармонійної природи отримав в християнському мистецтві новий зміст. Пастух із вівцею став символом божественного людинолюбства й зкорелював із темою Хрещення. Ягня на руках означає, що Ісус піклується про своїх дітей так само ніжно і дбайливо, як пастух про беззахисних ягнят. Постать Христа зі збірки ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького роботи невідомого майстра, попри традиційну іконографію, згідно з якою Ісуса зображали безбородим юнаком, позначено аскетизмом і суворістю рис. Ягня розташоване біля ніг Спасителя. Інше, нині втрачене, ймовірно було на руках.