Невелике скульптурне зображення Розп’яття наслідує західний іконографічний тип, коли Христос представлений мертвим, а стопи прибиті до Хреста одним цвяхом. Фігура Спасителя ледь вигнута, увінчана терновим вінком голова нахилена до правого плеча, що підкреслює скорботу та водночас велич смирення. Фігура відтворена анатомічно спрощено, без деталізації. Відчутні спроби майстра показати худорлявість тіла: рельєфно пророблена грудна клітка, запалий живіт. Певний акцент у декоративне вирішення роботи вносить об’ємно пророблена пов’язка на стегнах, схематично потрактована жорсткими лініями складок. В образі поєднані фізичні муки та внутрішній спокій. Розп’яття постає символом жертовності та глибокого духовного випробування.