Поряд з портретами міщан та шляхти значне місце в українському живописі займали зображення духовних осіб. Їх малювали за канонічною схемою у костюмі духовного сану певного рангу. У портретну галерею вводили зображення видатних церковних діячів: митрополитів, архієпископів, представників духовної еліти. Часто роботи писали у стриманій кольоровій гамі, без надмірної декоративності, наділивши їх особливою виразністю та увагою до облич і характерів зображуваних. Портрет вірменського духівника написаний у контрастній колористичній гамі: темно-синя пелерина одягу, білий манжет із червоним узором, насичений жовтий колір спинки крісла, зелена палітурка книги. Домінує площинний стиль живопису, з яскравими кольоровими плямами, характерний для провінційних малярів. Художник підкреслив і національні ознаки невідомого: смугляве обличчя, чорне волосся і такі ж чорні широкі брови.