Колядки

Василь Польовий

  • Колядки 2
  • Колядки 3
Основна інформація
ID
Ж-6992
Автор
Василь Польовий
Назва
Колядки
Дата створення
1968
Країна
СРСР
Культура
Українське мистецтво радянського періоду
Техніка
авторська техніка
Матеріал
фанера змішана техніка
Розміри (висота x ширина, см)
91 x 142
Інформація про автора
Автор
Василь Польовий
Роки життя
р.н.1936
Країна
СРСР, США
Біографія
Василь Польовий – український художник, живописець та графік, який належить до провідних авторів неформального мистецтва часу СРСР. Народився 22 квітня 1936 року у Кривому Розі. Батько художника Петро Родіонович Польовий працював інженером, мати Олександра Павлівна була вчителькою математики. З початком бойових дій 22.06.1941 року на території СРСР родину Польових скерували в евакуацію до Свердловської області (РРФСР). Тут майбутній художник навчався у школі, а після завершення навчання 1954 року вступив до художнього училища у Єльці. Проте митець перевівся спочатку до Таврійського художнього училища (Ленінград, РРФСР), а згодом до Ленінградського вищого художньо-промислового училища імені В. І. Мухіної. Після завершення навчання переїхав у Москву, де разом з дружиною, мисткинею Юлією Подоговою, працював на художньому комбінаті. Переважно займався монументально-декоративним оформленням інтер’єрів та екстер’єрів громадських споруд та державних установ. Паралельно перебував у середовищі неформальних авторів Москви та Ленінграда, зокрема художників Дмитра Краснопєвцева, Анатолія Звєрєва, Михайла Шемякіна, Олега Целкова, Едуарда Штейнберга, Володимира Стерлігова, групою «ліанозівців», письменників Сергія Довлатова, Юрія Мамлєєва, Владлена Гаврільчіка. Брав участь у неофіційних виставках, зокрема у ФРН, Франції, Італії, ЧССР. 1965 року, під час поїздки до брата, дослідника та винахідника Рената Польового, створив великий цикл тематичних творів, пов’язаних з Україною. Частина з них експонувалась у Москві. Згодом вступив до Спілки художників СРСР. 1972 року переїхав до Львова, де працював над монументальними та станковими творами. У цей період спілкувався з представниками локального художнього середовища, зокрема Валерієм Шаленком, Михайлом Штейнбергом, Юрієм Соколовим, Охрімом Кравченком, Марґіт та Романом Сельськими, Анатолієм Сємагіним, мистецтвознавцями Григорієм Островським та Дмитром Шелестом, літератором Ігорем Клехом. 1976 року у Львові Василя Польового виключили зі Спілки художників, що фактично унеможливило професійну діяльність. Відтак мистець прийняв рішення емігрувати з СРСР до США, де й нині проживає і творить у м. Ґрінвілл (Південна Кароліна).
Опис роботи
Станковий твір присвячений тематиці народних етнографічних дійств зимового циклу, а саме у час Різдва Христового. Композиція врівноважена, гама змішана, є фактурні й тональні контрастні зіставлення. Важливо, що є виразні ознаки декількох серйозних авторських коректувань композиції, зокрема перемалювання позему та тла. Фактично простір, у якому зображено фігури учасників вертепу, – дві масивні ахроматичні площини без тональних градацій. У лівому куті на лінії горизонту зображено стилізовану триверху дерев’яну церкву (одного з етнографічних регіонів у Карпатах, можливо Бойківщини, як, наприклад, у селі Яблунів Турківського району) на тлі декількох дерев та невеликої приземкуватої хати під органічним рослинним накриттям (вірогідно, «стрижена солома»). Основна частина композиції – група з восьми учасників вертепу на тлі світлої ахроматичної плями, що позначає позем. Першими у процесії йдуть «звіздарі» (христослави) – двоє дітей у народних зимових строях. Вони одягнені у високі світло-сірі хутряні шапки, охристі короткі кожушки, світлі рукавиці та світлі штани, ймовірно з лляної тканини та шкіряні постоли. Хлопчик з правого боку тримає у руках Вифлеємську зірку. Одразу за ними йдуть дорослі. Першою йде Смерть з косою у святковому жіночому одязі (біла намітка, вишитий червоним ошатний кожух, довга багато вишита додільна сорочка, дві ткані квітчасті запаски та шкіряні постоли). Голова Смерті відповідає класичній іконографії – скелетована голова людини без шкіри, м’язів чи сполучних тканин. За Смертю – чоловік у вивернутому кожусі, поколінній вишитій червоним сорочці, світлих тканих штанах і шкіряних постолах. На голові чоловіка маска тварини – хижака з характерно витягнутою мордою, невеликими вухами та сіро-брунатною шерстю. Відразу за ним іде чоловік у масці з розфарбованим у червоне обличчям та великими білими вусами. На голові цього персонажа дуже високий вузький головний убір конусоподібної форми, внизу оторочений хутром, а нагорі доповнений великою кулеподібною китицею. Вбраний він у пурпуровий кожух із багатою зеленою вишивкою, під яким поколінна сорочка, лляні штани та постоли з онучами. Поруч нього на палиці гротескна маска з довгим носом, висолопленим язиком, невеликими мигдалеподібними прорізами для очей та паклеподібним волоссям, що радше нагадує класичну іконографію Медузи Горгони. За цим персонажем йде чоловік, який у руках тримає палицю, увінчану головою кози з позолоченими (?) рогами та пофарбованою у червоне мордою. Він одягнений у зеленкавий верхній одяг, під яким поколінна сорочка навипуск з червоною вишивкою по низу, лляні штани та постоли з онучами. На голові цього чоловіка маска з округлими очима, масивним носом і великими підкрученими світлими вусами. Голову увінчує крислатий головний убір схожий на бриль, але з м’якого матеріалу жовто-охристого кольору. За цим персонажем йде чоловік одягнутий у довгу світлу (білу?) хламиду до щиколоток, з-під якої видніються постоли з онучами. На голові цього персонажа трапецієподібна маска пурпурової барви з гротескно величезним носом, маленькими округлими очима та ротом. Голову по периметру доповнюють змієподібні форми, на кшталт вже згаданої іконографії Медузи Горгони. Процесію завершує зігнутий у пояс чоловік, переодягнутий у козу, опертий на палицю, тіло якого від маски кози до колін вкриває яскрава жовта матерія. Загалом група створює враження святковості, барвистості, що не переходить у надмірну строкатість. Це посилює містичний тон образного ладу й особливу атмосферу Великої Події, що є передумовою дійства. За спогадами сестри художника Людмили Польової (Ледфорд), однією зі знакових подій перебування Василя Польового із сім’єю на гостині у Карпатах була змога побачити різдвяний вертеп. Згодом, за словами сестри художника, він звертався до цієї тематики вже під час перебування у США. Робота Василя Польового на цю ж тему «Ряджені» (1965 р.) зберігається у фондах Хмельницького обласного художнього музею. Однак, колорит і композиційне вирішення цілком відмінне від того, що знаходиться у колекції Галереї.
Правове регулювання
Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького