У збірці ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького представлена картина «Агар в пустелі» на сюжет, описаний у Святому Письмі (Буття 16. 1-16; 21. 9-21), юдейській Торі (Книга Берешит) і Корані. Так, згідно зі старозавітним переказом, безплідна Сара для продовження роду віддала чоловіку Аврааму в наложниці рабиню-єгиптянку Агар, яка народила сина Ізмаїла. Через чотирнадцять років Бог послав Сарі сина Ісаака, після чого вона переконала Авраама про необхідність вигнання наложниці з дитям. Агар хотіла повернутись до Єгипту, однак заблукала в пустелі й, коли закінчилась вода, плакала у відчаї, готуючись до смерті. Бог змилосердився над нею і послав ангела Гавриїла, який вказав на джерело. Зрештою, Агар із сином, який став родоначальником арабів, оселились у пустелі Паран. Композиція галерейного твору заснована на раціонально модельованій динаміці, узгодженні постатей у різких барокових ракурсах з діагоналями формату. Важливого значення набувають ритмічні перегуки. Так, збіжній із «активною» діагоналлю лінії, окресленій лівицею Агар і правицею ангела, суголосить паралельна діагоналі права рука Агар, а діагоналі, окресленій відхиленою головою Агар, її лівим плечем, лівицею Ізмаїла – паралельна «пасивній» діагоналі ліва ангельська рука. Образно значущим є розташування у верхньому і нижньому сегментах перетину діагоналей ангела і малюка Ізмаїла, що у першому випадку створює враження домінування в композиції, у другому – материнського та ангельського захисту. Експресію посилюють різноспрямовані рухи углиб картинного простору і на глядача, що утворюють «просторовий бароковий зигзаг». Сяюча гама сріблясто-перламутрових, попелясто-блакитних, рожевих, бузкових кольорів, серед яких домінують золотисто-вохристий (шати Агар) і червоний (драперія, що огортає ангела), вказує на тісний зв’язок з мистецтвом Венеції. Пейзажне тло, наче «напоєне» прохолодою і вологою, написане з майже акварельною чистотою і легкістю.