Авіатор (Пілот)

Яніна Райхерт-Тот

Основна інформація

ID: С-I-191
Автор: Яніна Райхерт-Тот
Назва: Авіатор (Пілот)
Дата створення: 1921 або 1927 (І. Хомин, 2020); 1924–1926 (Ю. Бірюльов, 2015)
Країна: Польща
Культура: Новітній час
Техніка: лиття
Матеріал: бронза мармур
Розміри (висота x ширина x глибина, см): 53.5 x 44 x 27.5

Додатково

Вид: скульптура
Жанр: меморіальний
Провенанс: Передано Спілкою художників України у Львові, 1940

Інформація про автора

Автор: Яніна Райхерт-Тот
Автор мовою оригіналу: Janina Reichert-Toth
Роки життя: 1895–1985
Країна: Австро-Угорська імперія
Біографія: Яніна Райхерт-Тот (Janina Reichert-Toth) (22 червня 1895, Старий Самбір – 7 березня 1986, Краків) – польська скульпторка, працювала у Львові та Кракові. Народилась у Старому Самборі в родині Юзефа Райхерта, судового радника у Львові, та Антоніни Кіларської. Разом із батьками переїхала до Львова у 1907 р., де проживала на вулиці Курковій, 25 (нині – вулиця Лисенка), у кам’яниці, що належала її дідусеві по лінії матері – знаному львівському окулісту Юзефу Кіларському. Відвідувала приватну гімназію ім. Ю. Словацького. Під час Першої світової війни родина перебувала у Брно. У 1915–1918 рр. студіювалась у Львівській художньо-промисловій школі на відділенні декоративної скульптури. У 1919–1921 рр. навчалась у Краківській академії мистецтв у відомого польського живописця, скульптора і графіка Костянтина Лащки. Працювала у Львові в скульптурній майстерні Людвіка Тировича – місцевого підприємця і скульптора вірменського походження. Згодом відкрила власну майстерню в родинній кам’яниці на вулиці Курковій, 25. У 1930 р. отримала від міста приміщення на першому поверсі палацу Бесядецьких на площі Галицькій, 10. Викладала малюнок у жіночій гімназії сестер-назаретянок. Працювала в Державній жіночій професійній школі та Вищій школі домашнього господарства для жінок на Снопкові. Одночасно з викладацькою роботою присвятилася творчості. У грудні 1935 р. одружилася зі скульптором Фридериком Тотом. Після шлюбу перенесла майстерню у нову віллу на вулиці Одровонжів, 4 (нині – вулиця Літня). У червні 1919 р. дебютувала на II виставці Асоціації польських мисткинь. Визнання Я. Райхерт-Тот здобула на виставці, організованій у Львові в Промисловому музеї Товариством приятелів мистецтва (1927), де мисткиня експонувала 22 роботи. У 1924–1939 рр. у співпраці з архітектором Вітольдом Мінкевичем створила низку скульптур для львівських сакральних споруд, зокрема костелів св. Марії Магдалени та св. Єлизавети (свв. Ольги і Єлизавети) у Львові. У 1940 р. працювала на Львівській кераміко-скульптурній фабриці. У 1941 р. переїхала до Томашова Любельського, у 1946 р. – до Кракова. У творах Я. Райхерт-Тот 1920-х рр. помітні впливи А. Бурделя, середньовічної пластики, скульптури Ренесансу. У низці робіт відчитуються кубістичні інспірації К. Бранкузі, Ж. Ліпшиця, П. Пікассо. Окремі скульптури позначено інтеграцією формотворення ар-деко. Сформувала власний стиль, позначений тектонічністю, конструктивністю, чітким ритмом. Працювала у царинах монументальної, монументально-декоративної, станкової пластики.

Опис роботи

Початково скульптуру створено у гіпсі як проєкт пам’ятника для «Цвинтаря орлят» – польського військового меморіалу на Личаківському кладовищі у Львові, спроєктованого та збудованого у 1921–1939 рр. Вочевидь робота призначалася для конкурсу проєктів Пам’ятника американським пілотам на одному із крил катакомб, запроєктованих Р. Індрухом і споруджених після його смерті А. Нестаровським із певними змінами в скульптурному оздобленні. Ймовірно, після перемоги на конкурсі значно менш пластично цілісного та образно виразного, хоча й більш репрезентативного проєкту Ю. Ружиського та Ю. Стажинського, Я. Райхерт-Тот відлила свій твір у бронзі та експонувала на виставках 1927–1930 рр., після чого він почав сприйматись як станковий. Особливостями скульптури є чіткий ритм пружних вигнутих ліній, вишуканість пластичного рисунка, органічно поєднаного з об’ємами, образно виразна взаємодія форми з простором. Конструктивною основою зображення є напружена дуга вигнутого тіла, що завдяки обтічності наче єднається з повітряним середовищем, сповнюється енергії небесних стихій. Трагізму та жертовності образу надає уподібнення піднятих і розкинутих рук Розп’яттю, а пропелера, що його тримає пілот, – перекладині хреста. Зі шляхом у вічність асоціюється розмірене крокування, інтонацій урочистого скорботного реквієму набувають тьмяно-золотаве сяяння бронзи та лаконізм скульптурних форм. Пластичній виразності твору слугує контраст динамічної дуги тіла й статичного трикутника пропелера та піднятих рук.

Правове регулювання

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького

Авіатор (Пілот)

Інше