«Погруддя Флоріана Земялковсього» (1922) – правника, учасника січневого повстання 1863–1864 рр., посла Галицького сейму у Львові (1867–1869), першого президента міста після здобуття Галичиною автономії (1871–1873), члена Державної ради у Відні, міністра у справах Галичини в австрійському уряді (1873–1888), засвідчує повернення С. Р. Левандовського до «академічного реалізму» у зрілій творчості 1920-х рр. Так, на академічну основу твору вказують чітка архітектоніка, репрезентативність, довершене упевнене моделювання форм. Реалістичні інтенції майстра засвідчують віддзеркалення у миттєвому сутнісного та достовірне відтворення індивідуальних портретних ознак. Волю до дії, рішучість і гострий розум Ф. Земялковського відображають високе ясне чоло, стиснуті губи, виразно модельовані вилиці та надбрів’я, зосереджений пронизливий погляд. Відчуття власної гідності підкреслюють пряма постава фігури та гордовито піднята голова. Поважний соціальний статус ознаковує шляхетне офіційне вбрання. Глорифікаційно-меморіальну природу посмертного зображення увиразнює лаврова гілка на постаменті – символ вічності, тріумфу та перемоги.